60: Кіт щось злизав

Вночі, коли «Золота Шкварка» здавалась порожньою і навіть холодильники тихо шепотіли «спочатку... чайник... потім... борщ...», кухонне кошеня Ріко вирішило здійснити власне розслідування. Пухнасте біле створіння, з одним чорним плямкою на носі, підкралось до плити з такою кмітливістю, ніби мала диплом з гастроаналізу.

— Він завжди тут, у центрі злочину, — нашіптувала Параскева, спостерігаючи за Ріко. — Його погляд — це 50% доказів.

У темряві, між каструлями, Ріко нахилився над стовпчиком соусу, що витікав зі старої жерстяної баночки з написом “Призма смаку”. Він облизав краєчок — і ... втратив свідомість. М’яке тіло кота падає — і нюх стикається з запахами, що навіть кухарів лякають.

— Це був не просто соус, — зойкнула Фіалка, схиляючись над непритомним кошеням. Її руки вирізали в повітрі мікшень перекинутих шприців, тарілок, змінених арештами тарілок.

— Це нервово‑паралітична приправа! — додала вона, відчуваючи біль від кожного руху клепки. — Це — слід безпеки. Але чи безпеки кого саме?

Сказано — зроблено. Кота терміново передали лікарю‑ветеринару (собакам не подобається, якщо ти на їхній території). Наступного ранку — Ріко живий, але дивно поводиться. Його котячі очі, ніби наповнені лякою, спрямовуються до... пательні. Місце злочину? А може — місце істини?

— Він знає щось, — сказала Параскева, погладивши кота по білому, як хмара, животу. — Просто не може сказати. Як і я після келиха шампанського.

— І я, — додала Фіалка, — після цього соусу. Бо він не приносить смаку — він приносить страх.

У блокноті з’явилось:

«Ріко з’їв отруєний соус. Симптоми: параліч, непритомність. Повернувся — але дивиться на пательню. Можливий катарсис або свідок. Питання: що він бачив? Що причаїлося у страві? Соус — інструмент залякування або контроль над кухнею?»

Ріко повернув голову, ніби показуючи напрямок, де пательня стоїть у вогниках вечорової тиші. Його хвіст моргнув — немов сигнал. Невидимий хтось підсилає йому ключ.

Фіалка схрестила пальці:

— Якщо він штовхне мене до розуміння — це буде справжній індикатор: цей кошеня — не просто гість. Він — найменші клітини детективного організму.

Параскева погладила Ріко ще раз — а той промовив:

— Мяу... (як ніби продовжує: "Я все бачив, але це більше ніж слова").

А потім обернувся і спокійно попрямував до шафи з приладами.

Це був не “кіт, який протестував”. Це — кіт, який стоїть на порозі правди. І навіть якщо він не може говорити — він може показувати напрямок.