57: Шеф у борщі

Настала чергова гурме-вечеря — захід з пафосом і гастрономічним духом. Гості посідали за столи, налаштовуючи келихи, збираючись очікувати «чогось незабутнього». І воно настало — коли офіціант розніс страву так званого «Борщу шефа».

Фіалка спершу думала, що то просто жирна і красива подача. Борщ червоний, заапетитніший за будь-який захист у мантії. Аж раптом — її око впіймало щось незвичне. У червоні згустки бульйону стирчало… шмаття. Зсередини вигиналася фрагмент частини форми попереднього кухаря — майже той самий фартух, що пролежав на морозилці. Але тепер — в тарілці.

Один з гостей, відчувши щось жорстке, почав розкопувати ложкою. І знайшов край кишені. Вибачте, між соусами. Гості змерзли. Інші почали шептатися: «Чи то борщ, чи кримінал?»

— Це емоційно, — зауважив Рафал, який нібито стояв не в центрі кулінарії, а за ширмою шоу.

— Це кримінально, — одразу відповіла Фіалка. — Причому — персонально.

Єва, офіціантка, що принесла чергова порція, побігла до туалету, налякано штовхаючи двері. Фіалка підійшла, запитала:

— Що там?

— Там… там ще один доказ, — прошепотіла вона, повертаючи пляшечку з тоненьким шматочком вовни. — Знайшла в серветниці.

У пакетованій серветці — шматочок вовни й куточок тканини, що нагадував ту саму форму. Ніби хтось злисив докази, вчепився дрібкою доказів — і викинув у туалет.

Фіалка записала в блокнот:

«Борщ шефа як спосіб говорити мовою тіла кухні: одна тарілка — одне життя. Фартух у тарілці і доказ у туалеті — явний знак: хтось спеціально хоче шоку. Питання: чи достатньо це для поліції? Чи для кримінального справа? І хто цей шеф?»

Після цього вона залишила серветку для експертизи. І вирішила, що якщо далі буде хоч одна тарілка з тканиною — вона звертатиметься напряму до генеральної прокуратури гастрономії.