54: Любов і курячі ніжки

Параскева завжди мріяла про великі почуття. Але щоб вони прийшли з ароматом диму, кропу і легкого перегару копченої скумбрії — такого навіть її улюблена тарологиня не передбачала.

Його звали Рафал. Майстер коптильні. Мав бороду, яка нагадувала димовий сигнал для романтиків, і очі, як дві оливки в маринаді.

Він з'явився неочікувано, коли Фіалка влаштувала інспекцію в цеху копчення, і одразу звернув увагу на Параскеву. Та саме роняла канапку з паштетом і сльозою на білий халат, коли він підійшов і промовив:

— Моє серце коптиться тільки для тебе.

Фіалка закотила очі так, що ті мимоволі натрапили на... сережку. Блискуча, у формі півмісяця з маленькою рибиною всередині. Точно така сама була серед речових доказів — витягнута з супу, в якому плавав палець і трохи любові.

— Параскево… — прошепотіла Фіалка. — Подивись йому на вухо!

Параскева, яка вже майже уявляла весілля у стилі "барбекю-романтика", нахилила голову, побачила сережку — і завмерла. Потім заплакала. Потім узяла зі столу курячу ніжку, і з точністю досвідченої метальниці шльопок, кинула просто в серце об'єкту.

— Це не кохання! Це підстава! — зойкнула вона.

Рафал ухилився. Копчене серце здригнулось. Але не розбилось.

— Я можу пояснити, — прохрипів він. — Цю сережку мені подарували на дні народження. Вона в мене з дитинства!

— А палець у супі теж з дитинства?! — гаркнула Параскева, дістаючи другу ніжку.

Фіалка тримала блокнот і стримано писала:

«Рафал — підозра №5. Сережка. Суп. Палець. Копчення як прикриття. Любов — під питанням. Курячі ніжки — як доказ і зброя»

Цього разу в Жужманці був не просто кримінал. Це була зрада, коптильня і романтика на межі нервового зриву.