51: Соус – головний свідок

Буфет «Золотої Шкварки» пахнув пустотою — всі кухарі розійшлися, а от соус, мов стара зірка, залишився, хоч і вже не збирав овацій. Банка соусу, знайдена Фіалкою у морозильнику, викликала не менше здивування, ніж поява котлет у вітрині в гумових рукавичках. І головне — цей соус не псувався вже третій рік. Таке буває, якщо… хтось дуже… про нього дбає. Або він… технологічний феномен.

— Це не соус. Це артефакт, — шепотів Селянін, агент із солінь, який з’явився з банкою солінь, далеко не для фотосесії.

— Артефакт? — повторила Фіалка, обережно торкаючись кришки. — Це, власне, маячок змови… і дуже добре законсервований.

Селянін склав до вух — ніби соус міг відповісти. Потім підтвердив:

— Банкотрон… спосіб консервувати секрети?

— Третій рік? — перепитала вона.

Селянін утнув вигляд, що насправді цей “артефакт” пережив уже три президентські каденції. Гумор був репрезентований лише запахом квашеної капусти.

Коли Фіалка відкрила банку — зі злістю, неначе роздратована тюбиком із кремом — раптом почувся чхіт. Гучний, неочікуваний, зі здригом і п’янким ароматом — хтось вмивався сосновим сиропом, щоб прочистити ніс.

— Він живий, — сказав хтось із компанії, голос був рішучішим за всі спеції.

— Або проклятий, — додала Параскева, тримаючи кришку, ніби чекаючи нападу.

Фіалка опанувала себе:

— Він говорить мовою… текстур. І, можливо, тримає в собі звук —

Вона дослухалася. Чхання повторювалося, ніби соус злився з охороною ресторану.

— Це не просто живий, — продовжила Фіалка, — це — носій інформації, пам’ятник змові.

— Соус-шпигун, — усміхнувся Селянін. — Виробник — і одночасно спостерігач. Він бачив, чув і зберіг.

Параскева втрутилась:

— І він… співучасник?

— Так, — сказала Фіалка, сяюча від задоволення. — Якщо всі свідки мовчать, то соус говорить за них. А цей говорить три роки.

В її блокноті з’явилось:

«Артефакт — банка соусу. Термін зберігання — 3 роки. Реакція — чхання. "Живий" чи "проклятий"? Підозра: соус-комбайн змови. Питання: хто його виробник? Кому належить голос у банці?»

А соус тихо чхав. Можливо, це було йому на честь, можливо, — остаточна істина.

Фіалка поглянула на банку і промовила:

— Обіцяю, якщо ти справді розкриєш змову — твоє чхання стане сигналом про перемогу.