49: Кавалер з тефтелі

Параскева закохалась. Знову. Це була її дев’ята закоханість за три місяці, але цього разу — не в бармена, не в шамана з базару і навіть не в автомийника, а в м’ясного інспектора.

— Звати його Зенон, — сказала вона, поправляючи зачіску з оберегом.

— Зенон? — перепитала Фіалка. — Як логічна парадоксальність?

— Як сексуальна надзвичайність! — відказала Параскева з натхненням в голосі.

Зенон з’явився в Жужманці, мов шмат свіжої вирізки у веганському кафе. Гладенький костюм кольору стиглої оливки, туфлі, які не скрипіли, брови з чіткістю рояльного акорду — він був не просто інспектором, він був м’ясною інтригою.

— Він щось приховує, — сказала Фіалка, спостерігаючи, як Зенон нахиляється над маринованою шийнкою і загадково посміхається.

Його перевірки завжди супроводжувались легким ароматом копченостей і цитатами з кулінарних телешоу.

— Він знає всі рецепти шефа, — нашіптувала Параскева, захоплено жуючи леденець у формі тефтелі.

— І знає, з чого зроблений наш фарш, — додала Фіалка. — Але чи не занадто добре він знає?

Підозра зростала, коли Зенон без тіні сумніву впізнав стару партію ковбасок шефа, датовану ще до його офіційного знайомства з рестораном. А ще — коли він говорив про температуру зберігання м’ясного паштету, у нього блищали очі.

— Він пахне, як холодильник з минулого, — підсумувала Фіалка. — А це завжди поганий знак.

У блокноті вона написала:

«Зенон — інспектор. Занадто м’ясний. Підозріло обізнаний. Чуття до шефських рецептів. Параскева осліпла. Можливий шпигун. Ймовірний борщевий агент. Брови — фальшиві?»

Зенон тим часом дарував Параскеві тефтелю. Ту саму, з якої вона відкусила — і знайшла там серветку з вишитим написом:

«Той, хто володіє рецептом борщу, володіє світом».

Фіалка ковтнула чай. Тефтельний кавалер був не просто романтиком. Він був ключем.