48: Пельмені не горять

Це почалося в п’ятницю. День, коли в ресторані традиційно смажили пельмені з таким запалом, що навіть витяжка носила каску. Але цього разу… пельмені не піддавались. Вони не рум’яніли, не підрум’янювались, не ловили скоринки — вони просто лежали.

— Вони… білі, — прошепотів молодий кулінар Ілля, втираючи піт з лоба, наче з нього зійшло кулінарне одкровення.

— Це знак! — вигукнув він. — Вони чисті!

— Це — не пельмені, а монахині! — додала Параскева, підозріло хрестячись вареною морквою.

Усі сковорідки здавались безсилими. Масло не шипіло, спеції не працювали, а сковорідка №3 взагалі зіпсувалась від образи — як виявилось, вона була фанатом засмаги.

— Вони... не горять, — повторила Фіалка. — Це кулінарний протест?

Було прийнято рішення — розламати одного з пельменів. Можливо, всередині — таємниця, можливо, привид, а можливо, просто новий вид оманливої кулінарії. І що ж? Всередині — записка.

Пожовкла, трохи промаслена, але чітка:

«Думаєш, ти все знаєш? Готуйся до борщу.»

У ресторані запала тиша, що тривала рівно три секунди, поки Параскева не прокричала:

— Він повернувся! Борщ! Великий!

— А може, це — кулінарна еволюція? — припустила Фіалка. — Перехід від тіста до супу?

Записка пахла димом і цибулею. Стиль почерку — агресивно-косий, із натяком на ворожість. Ніби її писав хтось, хто давно не їв.

Фіалка записала в блокнот:

«Пельмені не горять. Можливо: прокляття, нова партія тесту, ритуал. Записка в начинці — знак змови. Зміна фази: тепер загроза — не пельмені, а борщ. Загроза нова. Меседж персональний. Кому призначено?»

— Готуйся до борщу, — повторила Фіалка. — Це може бути буквальний наказ. Або метафора. Або… початок великої гастросаги.

Молодий кулінар тим часом прикладав пельмень до серця:

— Вони щось нам кажуть. Вони — вісники.

— Вони — закуска, — уточнила Параскева, втираючи сльозу.

Але всі розуміли: жарти — жартами, а коли пельмені не горять, це вже не гумор. Це — почерк чогось великого. І цей борщ, який наближається, несе більше ніж просто буряк.