45: Пельмень і пристрасті

Пельмень, що пережив безмовну дегустацію й відсидівся в страху зірватися, знов виявився в центрі подій. Цього разу він був носієм — маленького фото в крохмалі, накритого тонкою прошаркою фасціальної начинки.

Фіалка акуратно зняла серветку, відкрила пельмень — наче скриньку зі старою валютою. Фото, хоч і зім’яте, продовжувало нести сенс: на ньому шеф стояв у обіймах з невідомим чоловіком, тло — пельменна в Празі, на… задньому дворі з глечиками й рушниками.

— Він подвійний агент! — підскочила Параскева. Її очі світилися, наче вона знайшла золото в морозилці.

— І не гетеросексуальний! — додала вона практично з ейфорією. Яскрава нота виявилася несподіваною: кулінарна змова виявила ще й сексуальний секрет.

Фіалка витягла фото — чітке, гумане, але рішуче.

— Додати ще одне ускладнення — і цей сюжет вибухне, як гречка в мікрохвильовці, — сказала вона й неначе почувала, що тепер злочинці мають особисту карту.

Вона занотувала:

Фото — елемент шантажу. Шеф у Празі, в обіймах — нова ідентичність. Це вже не кулінарний детектив, це детектив про серце та орієнтацію. Параскева відчула перемогу — але враз зрозуміла ризики. Питання: хто зробив фото й навіщо класти його в пельмень? Може, це рослинний вибух хайпу. А може — насильницька спроба дискредитувати професію?

Фіалка подивилась на знімок.

— Ми на межі — не гастроінтриги, а власної культури душі. Якщо тіло сюжету тепер серце і особиста історія – це вже не “пельмень із загадкою”, це — драма на всю ресторанну сцену.

Обидві мовчки розуміли: якщо на цьому етапі вони не зупиняться — історія піде далі. І вибір — чи продовжувати, а чи залишити їх у власному ароматі та таємницях.