Надворі над рестораном, на даху, щось тихо позіхнуло вітром. І ця позіха була шапкою. Так-так — кулінарна легенда світу моди не забарилася: шапка шефа мирно сиділа на флюгері у формі свині.
Фіалка й Параскева піднялися по службових сходах легко, мов спеції, що піднімають смак. Шапка була прикрашена золотим шнуром, ніби мініалтар символу влади над гастрономією.
– Усередині записка, – ворушився вітер.
Фіалка розгорнула маленький зтертий папірець:
“Віддай соус — отримаєш спокій. Не віддаси — отримаєш ще один пельмень”.
Шефова шапка нахилилася — наче комплімент. Фіалці стало трохи моторошно: шантаж — це вже персоналки.
– Чи це погроза, чи маркетингова кампанія? – промовила вона, украденно поглядаючи на флюгером оформлену свиню.
– Скажімо чесно, – відповіла Параскева, – якщо це маркетинг — це те, що я називаю «піаром на зубах».
Фіалка занотувала:
«Шефова шапка — символ влади. Записка — шантаж. Питання: хто розмістив? Навіщо такий демонстративний дозор? Наскільки – на рівні кулінарної драми чи реальної загрози?»
Вона уважно погладила шапку — наче це могло розказати їй щось важливе. Але флюгер мовчав — лише свиня — і димок свіжого котлетного диму — ховався під дахом, де хтось міг вдихнути більше, ніж аромат.
– Якщо хочуть ще один пельмень — значить – мова вже не про соус, а про тиск. Ми входимо у фазу ризику.