39: Роман з куховаркою

У момент, коли Фіалка відкрила стару листівку, вона зрозуміла: кулінарне розслідування може бути не лише гострим, але й дуже особистим. Листівка була в поліетиленовому пакеті, щоб її не зіпсував холодильник: на тлі морозильного відділення зображені кухарка Валентина й шеф у ніжному поцілунку. Фартухи злиплися, як ложка й виделка в сніданковому пазлі, а фон — плити й морозилки — виглядав драматично.

Фіалка розгорнула листівку і прочитала рядок, написаний дрібним шрифтом:

«Ти — моя спеція, навіть коли я — мій сам».

— Це був не просто фартух, — вигукнула Параскева, схопившись за піджак, — це був символ зради!

— І ще фетиш, — додала Фіалка, — але зараз не про це.

Суть не в поцілунку — поцілунок був, значить, конфіденційний. Суть в тому, що листівка пролежала непоміченою, як сир, який давно втратив свою гостроту. Проте цей шматок паперу вказував на подвійність: хто ліпив пельмені з зубом — можливо, мав любовні мотиви.

— Це могло бути жартом, — зауважила Параскева, оглядаючи валізку з каструльними деталями.

— Або шантажем, — сказала Фіалка. — «Якщо ти не будеш зі мною — я покажу її всім у холодильнику».

У блокноті з’явився запис:

«Любов — небезпечна річ. Валентина і шеф — роман? Поцілунок у морозилці — це вже ознака. Чи шантаж? Чи натяк на кулінарний фетиш? Важливо: хто передав листівку? Чи є приховані свідки?»

Фіалка поклала листівку до кишені, обережно, як коштовність. Вона знала: справжні кулінарні злочини — не завжди про фізичну смерть. Інколи — про смерть від зради.

— Потрібно знайти ще один доказ — щось, що пов’яже цю романтичну нитку з пельменем. Щоб не залишилося сумнівів: це справа серця — і вона далеко не пряна.