35: Секрет соусу №5

Найтаємніші речі часто ховаються на самому видному місці — в холодильнику шефа. І коли Фіалка відкрила дверцята, вона побачила її: невеличку баночку зі словам “№ 5”, яка світилася в темряві наче маяк серед крижаної пустелі. Поряд лежала ложечка, вкрита тонким шаром чогось в’язкого й дивно пахучого.

Довкола було тихо. Здавалося, сам холодильник стривожений. Фіалка вичікувала, тримаючи в руці камеру. І раптом зінило: легкий ш-ш-ш… — шепіт. Наче хтось прошепотів їй на вухо: «Не їж…»

Вона відразу стиснула ложечку:

— То це… соус, чи привид? — спитала вона тихо.

Офіціант Тірамісу, який пересувався повз, зупинився, заглянув усередину холодильника, зробив паузу й відповів філософським тоном:

— Це філософське питання.

Його відповідь була настільки незвичайною, що Фіалка задумалася над сенсом буття й смаку одночасно.

Вона обережно дістала баночку. Кришка трохи булькотіла, мов проходила застуді, повітря злегка затремтіло — як звук тонкого кришталю. На етикетці — номер, без пояснень. Чому п’ять? Чому №5, а не № 9 або АЛЬФА?

— Може, це п’ятий рівень кулінарного елеватора, — припустила Параскева, що підглянула крізь плече. — Ті, хто спробували — не повертались, — тихим голосом додала вона, ніби розкривала таємницю інквізиції.

Фіалка занотувала:

«Баночка № 5 — світиться, шепоче і шипить. Вона ніби живе. Ймовірно — містичний соус. Питання: хто зробив його та для чого? Компоненти — секрет. Мислення — філософське. Підозра: чи не зловжите?».

Вона задумливо провела ложечкою по краю баночки. Звідти витекла кількість темного, густого соусу, з краплею перцю, і дивним, майже квітковим ароматом. Краплина впала на стопку тарілок — розкотилася по поверхні кілька разів… і зникла.

— Краще не їсти, — тихо додала Параскева. — Філософуєш — повернешся живим. А голод — до несвіжих ідей.

У відповідь на це холодильник знову ш-ш-шнув, ніби погоджуючись. А Фіалка подумала: "Якщо соус розумніший за мене — пора йти на курси містичних вермішлів".