33: Пательня як доказ

Ранок у «Золотій Шкварці» починався наче звичайний гастрономічний карнавал: пар над каструлями, дзвін ложок і легкий аромат обсмаженого бекону. Але справжню драму відкрили не запахи, а поліція — яка, виявилося, прибула раніше за кришки від каструль.

На одній зі сковорідок, що лежали біля плити (ще гарячих), експерт побачив щось, що відразу вразило кожного, хто дивився у той бік.

— Це що… кривавий відбиток долоні? — запитав він, хитаючи ковпаком.

— Так, — відповіла слідчий, витріщившись. — А ще масляна чашка свіжого соусу.

— Хтось вбивав і паралельно смажив? — пересміхнувся експерт, думаючи про злиття кухарського бою і вуличної жорстокості.

Фіалка, що саме стояла поруч із кавомашиною, поставила чашку й тихо відповіла:

— Це класика Жужманки. У нас навіть вбивства — з обідом.

Сковорідка дійсно лежала біля раковини, ще зі слідами крові. Хтось, очевидно, не кинув її під холодну воду. Хтось, очевидно, поспішав — змащуючи цю купу металу «на винос» з останньою жертвою та котлетою.

— Лише в нас можна, — подумала Фіалка, — виділити новий жанр — «трагедія на чавуні».

Слідчі витягнули рукавички, понюхали – стандартний набір: оцет, масляна кислота і відголосок землі. Але головне — відбиток. Він був нечіткий, але достатній, щоб сказати: тут була долоня людини… живої нещодавно.

— Вона належала хтось з персоналу? — спитала поліцейська.

— Зі схожістю на каструльника, — зауважив експерт. — Але рука пересічної людини не так ковзала б по жарі.

Фіалка занотувала в блокнот:

«Сковорідка — мертва свідок. Жива долоня — жар. Хтось смажив і вбивав одночасно. Хтось міг бачити: сковорідка не подає голосу, а жир бере на себе все».

— А у нас навіть рукавички не ті — гумові, зелено-жовті, — додала вона вголос. — Жужманський стиль — у дрібницях.

У цей момент до кухні зайшла офіціантка Лілі, несучи коробку зі смішно-надписаним: «Не клади відбитки — клади чайові». Вона так і зупинилась.

— Що знову сталося? — вона видихнула.

— Виявляється, у нас був… обідній детектив, — знизала плечима Фіалка. — Кров, сковорідка, мій улюблений експериментальний бекон… Усе, як люблять справжні гості.

Фіалка ще раз вивчила відбиток: складки, мазки, слабкі сліди пар. У неї прокинулося інстинкт: це рука того, хто не просто вбиває, а вбиває — навмисно й швидко. Мов за пару секунд до зустрічі з гарячою сковородою.

— Пательня стане новим підозрюваним, — промовила вона цих внутрішнім голосом. — Хто носить ці сліди — той знає більше, ніж говорить. А ми зараз говоритимемо з кожним, хто доторкався до рифленого заліза.