22: Зустріч з маринованим агентом

У кожному ресторані є місце, куди не заглядають навіть найвідчайдушніші офіціанти. У «Золотій Шкварці» це була підсобка №4 — вузька, темна комірчина за холодильником з написом «Небажано чіпати — може засвистіти». Саме туди випадково потрапила Фіалка, шукаючи кришку до блокнота і душевну рівновагу.

Світло миготіло. Повітря пахло оцтом, кропом і змовою. У самому центрі підсобки стояв стіл, на якому акуратно були розкладені баночки з написами: «Перець для залякування», «Огірки під прикриттям», і навіть «Капуста на випадок надзвичайних ситуацій».

І тоді з’явився він.

Чоловік у халаті кольору «буряк у депресії», з нашивкою «Асистент із солінь» і дуже уважним поглядом. У руках він тримав половинку маринованої морквини — так, ніби це дипломатичний жетон.

— Ви хто? — запитала Фіалка, хапаючись за першу-ліпшу банку. Виявилося — редиска «екстра-злий».

— Я тут давно, — відповів він. — Але не для квашення огірків. Я збираю інформацію.

Він сів навпроти. Морквина плавно опустилася на стіл.

— Ви думаєте, всі ці соління — просто для смаку? Це прикриття. Я — агент гастронагляду. Працюю під капустяним дахом уже сім років. Мене звуть Селянін. Так, це не псевдонім. Це стан душі.

Фіалка затамувала подих. Уперше в житті вона зустріла людину, яка не тільки вміла маринувати гірше за її бабусю, але й робила це в ім’я справедливості.

— То ви знали шефа?

— Знав. І не тільки його. Я слідкував за картелем ресторанних критиків. Ці люди — гірші за недоварену квасолю. Вони можуть знищити заклад одним «фу».

— І до чого тут зуб у пельмені?

Селянін нахилився ближче.

— Деякі страви — не тільки їжа. Вони — послання. А цей пельмень — попередження. Комусь не сподобалась правда. Комусь — кардамон.

Фіалка зробила запис:

«Селянін. Асистент із солінь. Агент. Можливо, герой. Можливо, з вареної моркви. Під прикриттям — капуста. Під підозрою — півміста.»

І подумала:
— Якщо все це правда, я більше не зможу їсти огірки без параної.