20: Таємний рецепт і прокльони

Коли у ресторанній справі знаходиться зошит — це або список боржників за компот, або кулінарне Євангеліє. У випадку «Золотої Шкварки» це було щось середнє, з плямами соусу, жовтими сторінками та ароматом давнього розпачу.

У зошиті шефа знайшлась сторінка, яка виглядала старішою за саму будівлю. На ній тремтячим почерком було написано:

«Не додавати кардамон. Навіть якщо просить Мадам X.»

Усі в кімнаті притихли. Навіть Ріко, кіт, припинив гратися зі шкарпеткою, яка випадково стала доказом.

— Хто така ця Мадам Ікс? — запитала Фіалка, втупившись у напис.

— Це або агент спецслужб гастрономічної пристрасті, або моя двоюрідна тітка з Кагарлика, — пробурмотіла Параскева. — Вона завжди додавала кардамон не туди, куди треба. І один її борщ досі вважається зброєю психологічного впливу.

— А може, це взагалі шифр? — запитала Валентина, витиравши руки об фартух. — Бо шеф казав, що кардамон — спеція підступна. Може пробудити старі почуття. І навіть нові зради.

— Або гастрит, — додала Параскева. — Я підозрюю приворот. Кардамон — то спеція серця. Мадам Ікс могла закохати в себе півкухні.

— А може, вона і є тут? — прошепотіла офіціантка, озираючись.

Фіалка занотувала:

«Кардамон — осередок змови. Мадам Ікс — поки без обличчя. Приворот? Зрада? Спецієвий шантаж? Встановити особу. І відновити правду через прянощі.»

— До речі, — тихо мовила Валентина, — він колись… зламав серце. І тістомішачку. Одночасно.

Фіалка подивилась на неї серйозно:

— Може, не кардамон винен. А любов із надлишком спецій.