17: Шльопки і змова

На допит до поліції кухарка Валентина з’явилася так, ніби це модний показ у клубі «Затишна Сковорідка». Блискучі шльопки з написом "Queen", халат із глибоким декольте, на губах — помада «Червона паприка», а в очах — блиск людини, яка або знає все, або просто не виспалась.

— Я нічого не додавала! — одразу заявила вона, хвацько сідаючи навпроти офіцера Сірка, — Ні кардамону, ні зубів! Ну, хіба що… раз. Але то була любов!

Фіалка, яка спостерігала з-за склянки з лимонадом, зробила в блокноті зірочку навпроти імені Валентини. Бо коли хтось говорить про любов і пельмені в одному реченні — це або поет, або підозрюваний.

— Ви стверджуєте, що ніколи не закладали чужих тіл у фарш? — уточнив Сірко.

— Я максимум могла вкинути шматочок печінки з розпачу. Але зуб? Ні. Ну, хіба що він був у фарші випадково. Мій колишній мав м’які ясна.

Тим часом на кухні почалося чергове сум’яття: хтось відкрив морозильник — і звідти вилетів крик.

Виявилось — не труп. Просто дуже старий кальмар, який, за словами офіціантки Лілі, «вже бачив все і навіть встиг забути».

Але ефект був — вибуховий. Працівники почали підозрювати одне одного:
— Це Валентина!
— Ні, це сомельє з отим своїм нюхом!
— Може, то Параскева! Вона і без криміналу — тривожна особа!

Фіалка підозріло оглядала всіх. Атмосфера густішала, як соус бешамель після третього перемішування.

У блокноті вона записала:

«Шльопки — не алібі. Кальмар — не труп, але схожий. Валентина — щось приховує. Можливо, роман. А можливо — млинці з таємницею.»