16: ГастроГастон нервує

Гастон Гастонович, головний гастрономічний критик Жужманки, був людиною із залізобетонними смаковими рецепторами і порцеляновими нервами. Але сьогодні — порцеляна тріснула.

Він сидів за столиком для VIP-рецензентів, де зазвичай смакував омари з ароматом осені або вареники в розтопленому камамбері. Сьогодні ж він мовчки кришив хліб.
І повторював:

— Я писав рецензію ще до відкриття. Я нічого не знав…

Очі в нього були повні паніки, крихти — на підборідді, а руки тряслись, як студень із курячої печінки.

Фіалка стояла поруч, спостерігаючи за процесом руйнування авторитету.

— То ви хвалили ресторан ще до того, як спробували пельмені? — обережно уточнила вона.

— Я... я довіряв інтуїції! І тому, що шеф пригощав мене пирогом із порічками! — схлипнув Гастон. — Він казав: «Це любов з першого проковтання».

— Це більше схоже на корупцію зі смаком ягід, — відрізала Фіалка.

На столі лежав відкритий ноутбук. У ньому, на повний екран — рецензія:
«Золота Шкварка — рай для язика. Пельмені — як симфонія. Шеф — бог начинки.»

— Занадто хвалебно, — зауважила Параскева, заглянувши через плече. — Або його купили, або він закоханий.

— Або обидва варіанти одночасно, — додала Фіалка. — А закоханий критик — ще гірше, ніж шеф без рецептурного зошита.

Вона зробила новий запис у блокнот:

«ГастроГастон. Рецензія до дегустації. Можливі варіанти: підкуп, любов, пиріг. Підозра — підтверджується емоційною крихтою.»

На ноутбуці тим часом з’явилося автоматичне сповіщення:
«Ваш рейтинг: знижено до “небезпечний гурман”.»

Гастон хапнув повітря і спробував з’їсти серветку.

— Він зламаний, — тихо сказала Фіалка. — А це означає, що він або мовчить... або вибухне з визнанням.