13: Подруга і психоз

Параскева Сальмонівна влетіла в ресторан «Золота Шкварка», мов комета на підпільний шабаш. На голові — шалик у петушки, в очах — тривога, в руках — сумка, яка за об’ємом могла конкурувати з обласною аптекою.

— Я знала! — голосно промовила вона ще від дверей. — Я ще на репетиції пісного борщу сказала: той соус був з приворотом!

Зал стих. Навіть телевізор, де показували рецепт лінівих голубців, замовк.
Фіалка спробувала непомітно зникнути під фікусом, але було запізно.

— У мене є докази! — вигукнула Параскева, рішуче витягуючи з сумки флакон з написом «Настоянка на петрушці проти неправди». — А ще я радилася з тарологинею з Рожевої Гірки — вона підтвердила: кардамон втрутився в енергетичне поле тіста.

— І що ж, він там зробив? — запитала Фіалка з іронічною посмішкою.

— Посіяв сум’яття! — урочисто відповіла Параскева. — Пельмені втратили гармонію! Тісто не злипалося. А начинка — вся в емоціях!

Фіалка кивнула. Вона знала: якщо Параскева відчуває — щось справді коїться. Іноді вона чує брехню ще до того, як її виголосять. А від петрушки з медом може дізнатися, хто краде ложки зі столової.

— Ти вже пишеш? — гримнула подруга, зазирнувши у блокнот Фіалки.

Та тільки мовчки підняла олівець і занотувала:

«Параскева — паніка з настоянкою. Соус — з ознаками любовного втручання. Кардамон — підозра номер один.»

У залі знову загуділо. Хтось тихо прошепотів:
— Якщо ця пані має рацію, то ми вже всі — жертви.

А кіт Ріко, мов підтвердження, знову чхнув у сторону тарілки з макаронами.