10: Меню для патологоанатома

Коли тіло шеф-кухаря нарешті винесли з ресторану — поважно, з пафосом і під пісню «Вареники мої, вареники» в інструментальному супроводі офіціанта на ложці — всі полегшено зітхнули. Навіть морозильна камера видавала звуки, схожі на храп.

Але поки поліція оформлювала документи, Ярослава-Фіалка діяла швидко — як справжній детектив без значка, але з хорошою камерою на телефоні. Вона встигла зробити кілька фото блокнота шефа, який випадково випав із його халата й приземлився просто під тарілку з буряковим тартаром.

Блокнот був старий, в плямах від соусу і з ароматом, який змушував одночасно відчувати голод і страх. Сторінки містили не лише рецепти, а й філософію життя, нотатки для тещі, схеми в’язання та одну загадкову записку, що виглядала свіжою:

Останній запис:

«Вони дізналися. Тепер мені пельмень. Якщо ти читаєш це — вже пізно.
Скажи Параскеві:
НЕХАЙ.
НЕ.
ДОДАЄ.
КАРДАМОН.»

— Кардамон… — прошепотіла Фіалка, втупившись у телефон. — Цей пряний злочинець знову в центрі змови.

Її подруга Параскева саме в цей момент обговорювала з офіціантом, чи можна замінити курку на куріпку в борщі.

— Параскево, — звернулась до неї Фіалка з усією серйозністю слідчого із досвідом у вигорілому тостері. — У тебе є щось, що мені потрібно знати?

Параскева затремтіла, наче холодильник, у якому залишили відкрите морозиво.

— Я… я тільки раз додала кардамон. Але це був не пельмень, це був десерт!

— Він міг про це знати? — уточнила Фіалка.

— Шеф знав усе. Його нюх був сильніший за детектор брехні й алібі. Він навіть розпізнавав імбир по подиху.

Ярослава-Фіалка занотувала нову істину:
«Кардамон — смачна пряність, смертельна провина»

У голові вже вибудовувався новий ланцюг подій: кардамон — десерт — Параскева — блокнот — шеф. І щось підказувало: це тільки початок спеційного сюжету.