8: Кухар і холодильник

Шеф-кухар закладу, покійний Лаврентій Горіхович, як з’ясувалось, був не лише поціновувачем соусів, а й людиною з багатим минулим. І не тільки кулінарним.

— Він був судимий, — повідомив офіцер поліції з обличчям, що просило чаю з лимоном. — За переварений борщ. На банкеті у мера. Справу зам’яли, але в кулінарному середовищі це не забувається.

— Ще кажуть, колись він подав холодний хаш у гарячому шоті, — додав інший. — Теж скандал.

Фіалка, як справжня професіоналка аматорських розслідувань, вже третю годину копирсалась у морозильній камері ресторану. Вона була глибока, темна і холодна, як стосунки з колишнім. Там панував хаос — як після гала-вечері з інопланетянами.

В середині, крім стандартних інгредієнтів, було знайдено:

— П’ять кілограмів філе судака (філе нервово тремтіло, наче знало, що його запитають першим);
— Заморожені гриби — сумнівного походження, з етикеткою «для ризику»;
— Таємна записка, захована у пластиковому контейнері з під сметани:
«Пельмень – не кінець, а початок.»

— Початок чого? — пробурмотіла Фіалка, поклавши контейнер на верхню полицю між м’ясом та невідомою субстанцією у фользі.
— Початок гастрономічного апокаліпсису?
— Початок нової пельменної ери?
— Початок серіалу «Кримінал на тісті»?

Тіло шефа лежало в глибокому кутку. Його поза була драматична: ніби він збирався щось сказати, але в цей момент холодильник раптово зачинився. Рукою він тягнувся до пакету з лавровим листом. Очі були відкриті, губи — напіввідкриті, а в куточку рота застряг шматочок теста.

— Він щось хотів передати, — сказала Фіалка. — Але холодильник, як і життя, не дає часу на другий шанс.

Параскева тихо зітхнула:

— Чоловік, який помер біля лаврового листа... Це ж майже роман.

Фіалка зробила новий запис у блокнот:
«Пельмень – не кінець. Можливо, середина. Холодильник – свідок. Лавровий лист – слідчий.»