7: Зуб у фарші

На кухню прибула експертиза — у складі одного криміналіста з бородою кольору сухого базиліку та стажера, який виглядав так, ніби потрапив сюди по великому непорозумінню. Можливо, шукав туалет, а знайшов частину людини в їжі.

Зуб, вилучений з нещасливого пельменя, поклали у пластиковий контейнер з написом «Небезпечно. Не жувати.» і передали на аналіз. Всі затамували подих — навіть холодильник. Кіт Ріко, за традицією, вдав, що його це не стосується, але підозріло озирався на курячі котлети.

Криміналіст облизав ложку морозива, з якою не розлучався з третього курсу академії, й поважно повідомив:

— Зуб — людський. Премоляр. І не належить кухареві. У шефа — коронки, у Валентини — знімний протез, у Тірамісу — брекети з фіанітами. Цей — чужий. Ідеально звичайний. Трохи заточений.

— Можливо, це… підпис? — припустила Фіалка, киваючи на контейнер. — Меседж у стилі “я тут був і погриз трохи фаршу”?

— Можливо, — загадково відповів криміналіст, піднімаючи ложку з морозивом. — А можливо, це все, що залишилося від…

— Від чого? — напружено спитала Фіалка.

— Від когось, — з глибоким драматизмом мовив він і зробив ще один облиз.

На кухні запанувала тиша. Така, коли навіть мікрохвильовка ніяково мовчить.

— А хто, взагалі, міг залишити зуб у пельмені? — нарешті зважилась озвучити головне Параскева, яка з’явилась, тримаючи антисептик у формі качечки.

— Фея зубна? — припустила Фіалка з тією надією, яку зазвичай мають люди, що намагаються не думати про кримінал.

— Кілер, — хрипло відповіла посудомийка Людмила, витираючи руки об рушник з написом «Живи. Люби. Смаж.» — Я таке вже бачила. У 2009-му. Кафе «Старий Оселедець». Там був ніготь.

Фіалка перехрестилась блокнотом і зробила нову нотатку:
"Фея — ні. Кілер — можливо. Людмила — точно знає більше."