Труп Нареченої
ЧАСТИНА 16. МІСТО
Вони оселилися в портовому місті, де ніхто не знав їхніх імен. Місто було шумним, вологим і живим — з ринками, де торгували рибою й спеціями, з вулицями, де діти гралися в піску, з морем, що шуміло день і ніч.
Віктор відкрив майстерню на розі вулиці. Вона була маленькою, але світлою, з великим вікном, крізь яке було видно море. Еліза почала малювати — вона не вміла, але вчилася. Вона малювала море. І небо. І його.
— Ти знаєш, що я думаю? — сказала вона одного вечора, коли вони сиділи на балконі.
— Що?
— Що я народилася вдруге. Тоді, коли ти прийшов у ту кімнату.
Віктор взяв її за руку.
— А я народився, коли ти відкрила очі, — сказав він.
Вона усміхнулася.
— Це звучить як початок казки.
— Це і є початок казки, — відповів він. — Тільки казка не закінчується. Вона триває.
Вони сиділи на балконі, дивилися на море, і вітер грав з її волоссям.
#1406 в Фентезі
#316 в Міське фентезі
#4388 в Любовні романи
#130 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 18.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
