Розділ 3

Було дивно повертатися в знайомі місця. А надто зараз, коли її спогади повернулися. Вона більше не почувалася дев’ятнадцятирічною студенткою університету. У неї більше не було цілей, не було мети. Тільки неясні емоції, переживання і страхи.

Коли Саша зупинився у знайомому дворі, Влада відчула себе тут зайвою. Надто гамірно, надто метушливо. Саша залишив їх з Артуром наодинці, і сам попрямував до дверей під’їзду. Йому не потрібно було прислухатися, щоб почути про що вони розмовляють, але він був надто виснаженим для того, щоб підслуховувати. Принаймні Влада сподівалася на це.

— Не думаю, що у нього залишилося багато часу… — Влада з жахом подивилася на демона. — Не дивися так. Я бачив таких як він. Не складно здогадатися, що з ним відбувається.

— Він мій єдиний друг…

Демон посміхнувся.

— Ти можеш йому допомогти. — Влада здригнулася і з недовірою глянула на чоловіка. — Але це спрацює тільки якщо ти завжди будеш поряд. Він молодий, тому твої слова все ще мають владу над ним. Кров древніх творить чудеса. Точно не хочеш собі князя?

— Я не в тому настрої, щоб терпіти твої знущання.

— А хто знущається? — несподівано серйозно запитав демон. — Знаєш чому нас так мало? Справа в сумісності. Від вибору партнера залежить будуть у тебе діти, чи ні. А зустріти підходящого партнера практично неможливо. Я говорю це, тому що нащадок Деймоса підійде тобі значно більше ніж проклятий лис. З ним у парі ти принаймні станеш сильнішою. Якби ти прислухалася до своїх інстинктів…

— То нічим не відрізнялася би від тварини, на яку обертаюся, — не дала йому договорити Влада. — Він важливий для мене. Тільки завдяки йому я досі не збожеволіла.

Артур кинув короткий погляд їй за спину і скривився.

— Він втілення слабкості. Демон в тобі не прийме його. Ваша пара однаково розпадеться рано чи пізно.

— Я не збираюся утворювати з ним пару. — Хоч її голос і звучав впевнено, Артур на це не повівся, і під його скептичним поглядом Влада відчула як ніяковіє. — Просто скажи, що мені робити.

Артур зітхнув і копнув черевиком невеличкий камінчик.

— Нічого особливого. У тебе достатньо сил, щоб контролювати його розум. Звісно не завадило б ще раз відвідати крові князя…

— Всі демони такі?

Артур усміхнувся.

— Тільки не кажи, що не думала про це.

— Думала, — чесно зізналася Влада. — Це мене і лякає. Я ніколи і нічого так не хотіла як його крові.

— А ти впевнена, що хотіла тільки крові? — піддражнює її Артур і Влада приголомшлено зиркає на нього.

— А нічого, що ти мій дядько?

— Хто як не я посвятить тебе у всі тонкощі демонської душі… Було б простіше, якби ти була хлопцем. Тоді реакція була би очевидною…

Влада почервоніла і вдарила його в плече, але Артур тільки розсміявся у відповідь.

— Припини, поки я не почала розбирати твою реакцію на Кіт.

Хижа посмішка розтягнула його уста.

— А я не заперечую, що хочу її. На відміну від декого мені вистачає сміливості щоб визнати свої бажання.

Влада почервоніла ще дужче і знову стукнула його кулаком в плече.

— Повірити не можу, що досі стою тут і розмовляю з тобою.

Артур перестав посміхатися.

— А тепер серйозно. Якщо хочеш йому допомогти, повинна навчитися контролювати свій дар. Ти повинна знати, що не всі накази будуть виконані. Є слова, які не спрацюють, скільки б сили ти в них не вкладала.

— Наприклад…

— Наприклад: помри… Бачу по очах, що вбивство тобі огидне. Але це той світ в якому ми живемо. Ти маєш силу, щоб себе захистити, і я хочу бути впевнений в тому, що ти нею скористаєшся, коли прийде час.

— Я не можу наказати прямо, — висунула припущення Влада, і демон кивнув, а в її пам’яті знову зринув мамин голос: холодний, владний і грубий.

— Можливо, якби тобі було під тисячу років, це могло б і спрацювати. Але за звичних умов, — він заперечно хитнув головою. — Ти повинна ввести співрозмовника в оману. Можеш віддати йому декілька невинних на перший погляд наказів, які призведуть до того ж результату... У нього схожий дар, — кивнув він на Сашу, що зіщулився біля дверей в під’їзд і терпляче чекав на неї. — Він вводить людей в оману змушуючи їх бачити те, що вони хочуть бачити. Але йому не можна вбивати, якщо не хоче втратити себе... Ось чому це мені не подобається. Тобі доведеться взяти всю брудну роботу на себе.

Тремтіння розповзлося усім її тілом, але Влада швидко себе опанувала. Це зовсім не означає, що їй доведеться когось вбивати. А тоді в її пам’яті зринули обличчя людей, що безжально розправилися з її зграєю, і вона відчула як страх витісняє жага крові.

— Є люди, яких я не маю наміру щадити.

Вираз його обличчя віддзеркалив її власний.

— Вони заплатять за те, що зробили. Я подбаю про те, щоб відшукати кожного виродка причетного до її смерті.

— Тільки сам не помри в процесі, — накрила вона долонею його плече в якому всього годину тому зіяла діра від кулі.