Розділ 10

Влада прокинулася розгублена і дезорієнтована. Щось наче висмикнуло її зі сну, і через мить вона зрозуміла, що.

— Я казала тобі триматися від неї подалі! — дещо приглушений жіночий крик неприємно різонув по вухах.

Влада скривилася і розтерла обличчя руками. Їй надто важко було думати. Мозок обробляв інформацію надто повільно.

— Я взагалі не розумію, що ти тут робиш, — спокійно відповів тим часом на окрик жінки Саша. — Ба, нащо ти її з собою приволокла, я ж просив?..

Влада здригнулася, коли кімнатою прокотився звук ляпасу і різко зіскочила з ліжка. Але так і не наважилася повернути дверну ручку.

— Я стільки зусиль приклала для того, щоб вбити в тобі це диявольське начало, а ти!.. Як ти міг зв’язатися з однією з них?! Скільки разів говорила, стільки разів просила…

— Вона не зробила нічого поганого. Вона навіть не знає, що з нею відбувається. Я просто хочу їй допомогти. Ба, ти ж знаєш, що треба робити?

— Кому ти зібрався допомагати?!

Якщо бабуся Саші і збиралася щось відповісти, вереск жінки заглушив її слова. Влада вхопилася за дверну ручку і уже збиралася відчинити двері, але так і завмерла.

— В ній немає і каплі людської крові! — знову рявкнула жінка. — Вона чудовисько навіть серед своїх. В її тілі намішано стільки різної крові, що жодна раса не прийме її в свої ряди. Вампіри взагалі вбивають таких як вона!

— Вона чудовисько, а хто тоді я? — тихо, але від того не менш загрозливо запитав він.

Жінка не відповіла, і Влада таки відчинила двері, але в коридорі нікого не було. На якусь мить, вона подумала, що їй усе це примарилось, але суперечка відновилася, і Влада пішла на голоси. Її досі лихоманило. Холодний піт покривав шию і чоло. Хоч не нудило.

Чим ближче до дверей кухні вона підходила, тим гучніше лунали голоси. Аж доки в вухах не почало дзвеніти.

Влада поморщилась і штовхнула рукою двері кухні. Саша стояв перед нею, спиною до входу, наче заступаючи собою прохід. Навпроти нього, вперши руки в боки стояла молода красива жінка, мало чим схожа на сина. Влада бачила її декілька разів. Тепер розуміла, чому жінка її недолюблювала.

Значно більше спільних рис у Саші було з бабусею. Хоча на бабусю такого дорослого хлопця, вона мало була схожа – надто молодо виглядала для свого віку.

— Розбудили дитину, — першою порушила тишину бабуся.

Вона єдина сиділа за столом, і з виразу її обличчя складно було зрозуміти, як саме вона ставиться до всієї цієї ситуації.

— Дитину?! — обурилась мати Саші, і Влада поморщилась від дзвону в вухах.

— Я щиро прошу вибачення за те, що втягнула Сашу у всю цю історію. Мені справді дуже жаль, що так вийшло…

Саша повернувся до неї обличчям і схопив її за руку.

— Ти не повинна вибачатися…

Влада роздратовано подивилася на друга. Після того, що відбувалося з нею минулої ночі, занепокоєння його матері здавалися їй більш ніж обґрунтованими. Вона все ще становила небезпеку для оточуючих, і Саша був одним із них. Однак, було дещо, що потребувало пояснень. А, оскільки, його мати сама підняла цю тему…

— Ви знаєте, що зі мною відбувається? Що я таке?

Жінка окинула її холодним поглядом.

— Квісін, — буквально виплюнула вона це слово. Влада тільки сильніше нахмурилась. Слово було їй зовсім незнайомим і вона з надією подивилася на друга.

— Ти не можеш знати напевне, — не дивлячись на Владу заперечив Саша. — Ба, скажи їй…

— Теян, сядь і заспокойся, — несподівано звернулася до дочки жінка.

— Мамо! — обурилась жінка.

— Я сказала – сядь!

Влада мимоволі здригнулася. Це вперше бабуся Саші підвищила голос в її присутності. Жінка невдоволено сіла, за стіл, але при цьому продовжила свердлити Владу роздратованим поглядом. Саша захищаючи, сильніше стиснув руку Влади і став перед нею, тим самим заслонивши її від погляду матері.

— Вона пахне як вампір…

— А до того пахла як людина, — перебила сина жінка. — Це твої слова, я нічого не вигадала.

Саша скрипнув зубами і ще сильніше стиснув руку дівчини, так що Влада мимоволі поморщилась від болю.

— Ти говорила, що таке трапляється, коли кров прокидається через покоління, — проігнорувавши матір, звернувся він до бабусі.

Жінка зітхнула, і Влада визирнула з-за плеча друга. Його запах одразу ж наповнив її ніздрі. Сьогодні від нього не пахнуло парфумами, від яких у неї чесався ніс. І Влада на якусь мить випала з реальності, зануривши носа в футболку хлопця.

— Мені дуже жаль, — голос жінки привів її до тями, і вона різко відсахнулася. — Боюся цього разу твоя мати права.

Влада різко побіліла, усвідомивши, від чого її рот наповнився слиною. Відступивши на крок вона спробувала вивільнити руку. Саша натомість другою рукою вхопився за її зап’ястя, утримуючи дівчину на місці.

— Влада надто тендітна і беззахисна, для того, щоб бути однією із них, — заперечив хлопець.