Розділ 8

Влада сиділа за столом і мовчки пила заварений другом чай, практично не відчуваючи ні його смаку, ні запаху. Язик досі пекло після згодованої Сашою пігулки. Він запевнив Владу, що та не завдасть її організму жодної шкоди. Тож другу таблетку вона з’їла добровільно, і сама, тільки б не відчувати запаху крові.

Зараз вона уже почувалася в рази краще. Щоправда, голод нікуди не зник. І вона досі не знала, що з нею відбувається. А ось Саша, схоже, знав. Або хоча б здогадувався. Тільки розговорити його ніяк не вдавалося.

— Я сильно тебе поранила? — нарешті, запитала Влада.

Саша роздратовано видихнув і задер футболку. На блідій шкірі пластир тілесного кольору сильно виділявся. Всього Влада нарахувала сім пластирів.

— Нічого серйозного, — опустивши футболку, запевнив її друг. — Заклеїв, щоб не пахнуло кров’ю. До завтра і слідів не залишиться.

Влада сильніше стиснула долонями чашку.

— Розкажи мені що знаєш, будь ласка, — ледь чутно попросила вона. — Я просто божеволію… Мені страшно…

На останніх словах, вона підняла голову, і заглянула другу в очі. Саша глибоко вдихнув, його губи на мить стиснулися в тонку лінію, після чого він присів на стілець навпроти неї.

— Я не зустрічав багато таких як ти. Я кажу це не тому, що хочу щось від тебе приховати… Просто ти повинна розуміти, те, що я скажу не точно і…

— Я розумію, — перебила його Влада.

Саша знову глибоко вдихнув і несподівано торкнувся її долоні своєю.

— Із того, що я знаю про твій вид, зараз ти перебуваєш в перехідному стані. Твоє тіло змінюється. Це можна порівняти з пубертатним періодом у людей. Просто у таких як ти, все протікає складніше. Ти хижак. Статеве дозрівання в твоєму випадку означає також вміння себе прогодувати і захистити. Я не знаю, в якому саме порядку це відбувається… Загострення слуху, нюху, зору. Через це тобі складно виходити на вулицю вдень. Твої очі надто чутливі до світла, бо готуються служити тобі в темряві. Скоріш за все тобі складно заснути – це через слух. Зараз це можливо відбувається епізодично, але поступово звуки ставатимуть гучнішими…

— В тебе тихо, — не змогла не зауважити Влада.

Саша усміхнувся.

— Для таких як ми якісна звукоізоляція один із основних критеріїв вибору житла. Ти зрозумієш, що я маю на увазі, якщо вийдеш на сходовий майданчик. Мені складно уявити, як це сприймають люди… Для мені вони завжди були надто гучними.

— Чому твоя кров так дивно пахне?.. Я… — Звуковий сигнал сповістив про нове повідомлення, і Саша вимкнув звук в телефоні.

— Кров вабить тебе, бо вона потрібна тобі, щоб завершити перехід. Не знаю, як це працює, бачив всього одного хлопця твого виду. І в ньому було більше від людини, ніж… — телефон продовжував вібрувати, практично не припиняючи, і Саша змушений був відволіктися. — Дай мені хвилинку. Просто переконаюся, що там нічого важливого.

Влада тільки кивнула. Поставивши чашку на стіл, вона стиснула руки в кулаки і опустила голову, а тому не бачила, як різко побілів Саша.

— Знімай куртку, — несподівано скомандував він.

Влада здригнулася і розгублено подивилася на хлопця.

— Що? — розгублено перепитала вона.

— Хтось бачив тебе в ній? — Саша виглядав явно схвильованим, і Влада неохоче зняла куртку. — Як давно ти її носиш?

— Що відбувається? — Хлопець буквально вирвав одежину з її рук, натомість, вручивши дівчині свій телефон.

Влада розгублено подивилася на екран, і відчула як її тіло покривається мурашками.

— Тебе зняли на відео, — констатував очевидне хлопець.

Але Влада заціпеніла не від цього – збоку все виглядало ще гірше. Вона походила на одержиму. Її рухи були надто різкими, агресивними. Вона більше походила на звіра, ніж на людину. На своєму шляху, здавалося, не бачила жодних перепон.

Знімали зі спини, і обличчя не було видно. А ось куртка… Вона і справді кидалася в очі. Влада купила її за безцінь в секондхенді, але до цього ніколи не звертала уваги на те, наскільки виділяється в ній.

На відео вона походила на божевільну. Вирвавши дверцята, вона увірвалася в салон автомобіля, і якби не Саша…

— Що я збиралася зробити? — тремтячим голосом запитала дівчина.

— Не це зараз важливо, — проігнорував її запитання Саша. — Ваш вид слідкує за тим, щоб тримати своє існування в таємниці від людей…

— Скажи мені, що я збиралася зробити! — роздратовано крикнула Влада, відчуваючи, як все всередині неї скручується у вузол.

Саша наче зрозумів її стан, а тому забрав у неї телефон, і пригладивши рукою волосся, знову присів за стіл.

— Це все кров. Її запах зводитиме тебе з розуму, доки ти не втамуєш свій голод. І можливо навіть після цього.

— Я… — Влада запнулася.

— Ти збиралася його випити, на очах у всіх тих людей.

Ось і підтвердження її найбільших страхів.

— Я збиралася його вбити…. — зрештою прошепотіла вона і різко підскочила на ноги. — Я повинна повернутися в гуртожиток… Ні… я…