Розділ 4

Влада почувалася не те щоб дуже, але кепсько. Мало того, що в неї боліла голова від сонячного світла, та ще й зуб почав нити після сніданку. А тут ще й викладачі усі як зговорилися. Усім кортіло її запитати, і неодмінно сьогодні. Наче Орленка з його погрозами їй було мало.

Після двох семінарів, голодна і знесилена вона сиділа за столиком в буфеті і намагалася додзвонитися Саші.

Хлопець, звісно, не вперше зникав. Просто раніше він її попереджав заздалегідь. Влада настільки до цього звикла, що зараз не на жарт розхвилювалася. Коли і з третьої спроби з ним не вдалося зв’язатися, вона відкрила список своїх контактів в пошуках номеру його бабусі.

Жінка була єдиною, з родини Саші, з ким Влада могла спілкуватися. Але навіть до неї дзвонити вона деякий час не могла наважитись.

Вона не бачила Сашу всього два дні. Він дорослий хлопець і може про себе подбати. А телефон… Він міг залишити його деінде. І в той же час, про студентку, яку недавно знайшли в парку, всі так само думали.

Коли вона уже збиралася натиснути на кнопку виклику, на її телефон прийшло повідомлення:

«Я в нормі. Не можу зараз говорити. Передзвоню, коли звільнюся»

Владі аж від серця відлягло. Вона і не думала, що колись зможе так про когось хвилюватися. Зітхнувши з полегшенням, вона нарешті змогла повернутися до свого обіду. І якось так забувши, вона вкусила булочку не на той бік. Наступної миті щось хруснуло. Влада миттю перестала жувати, відчуваючи, як від болю темніє в очах, і накрила долонею щоку.

Ще цього їй не вистачало. Доївши свій обід, вона попрямувала у вбиральню, і уже там, помивши руки і ретельно прополоскавши рота, уважно роздивилася свої зуби. Ясна з правого боку сильно напухли. Торкнувшись язиком ікла, вона з жахом усвідомила, що зуб хитається. І наче на підтвердження її найстрашніших підозр, білу емаль її зубів покрила кров.

Вона збрехала би, якби сказала, що все гаразд. Вона змирилася з чутливістю до світла, головними болями і нудотою, але до випадіння зубів готовою не була.

Їй всього дев’ятнадцять. Раніше у неї ніколи не було проблем із зубами. Серед дітей із її притулку, саме в неї ніколи не було нарікань на зубні болі.

Отямилась, Влада, коли продзвенів дзвінок. Вона уже мала бути за партою. Орленко завжди приходив вчасно.

Тихо вилаявшись, дівчина схопила свій рюкзак і побігла в аудиторію. Коли вона увійшла, викладач уже очікувано сидів за своїм столом. Щоправда виглядав Орленко дещо розсіяним. Він мовчки кивнув, дозволивши їй зайняти своє місце. І подивився на неї тільки тоді, коли вона наблизилася до його стола. Глибоко вдихнувши, він нахмурився, і Влада сприйняла це як знак, що їй потрібно рухатися швидше.

Але навіть сівши за парту вона все ще продовжувала думати про те чи слід їй звернутися до дантиста. Поки її мучила тривога, почалася перекличка, а згодом і опитування.

Як не дивно, почав Орленко не з неї. Першим він викликав до дошки старосту. Тим самим, порушивши свій незмінний ритуал і не завершивши обговорення розпочате ними під час лекції. Студенти на деякий час загомоніли, але дуже швидко заспокоїлись. Орленко вмів зацікавити аудиторію навіть під час семінару. Після старости, до відповіді викликали Сафрона. Поступово Влада почала розслаблятися. Їй навіть здалося на мить, що викладач забув про неї.

Але все виявилося складніше – усе це був його підступний план. І коли до кінця пари залишалося ще якихось півгодини, її викликали до дошки. Влада могла поклястися, що бачила підлу усмішку на його губах.

— Що ж, давайте розглянемо з вами статтю 198 Кримінального кодексу України: придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного кримінально протиправним шляхом, — демонстративно не відриваючи погляду від плану семінарського заняття, промовив викладач.

Запитання це ішло в їхньому плані останнім, а готувалися студенти зазвичай халатно. Щоправда, Орленко швидко відучив своїх студентів уповати на халяву. Він часто міняв запитання місцями коли опитував. І того, хто відповідав на перше, міг запитати щось з останнього. А тому, Влада завжди перечитувала увесь семінар. Так і цього разу, до відповіді вона була готова. Відповідь її як і завжди була короткою і лаконічною. Розібравши правопорушення на складові, вона стисло охарактеризувала кожну складову окремо, з кожною секундою, почуваючись більш впевнено.

Нарешті, завершивши свою доповідь, дівчина з викликом подивилася на викладача і її впевненість почала повільно танути.

— Прекрасна відповідь, — визнав чоловік, але губи його при цьому підозріло здригнулися. — Давайте тепер розглянемо таку ситуацію. Вам подарували каблучку, і ви точно знаєте, що людина, яка вам її дарує займається крадіжками. Як ви будете діяти в такій ситуації.

— З вдячністю прийму подарунок, — практично без паузи відповіла дівчина. — Щоб діяння підпадало під цю статтю, особа має достеменно знати, що дане конкретне майно було здобуте незаконним шляхом. А те, що дарувальник займався крадіжками, не означає, що і ця річ крадена. А навіть якщо вона крадена. Якщо мені про це заздалегідь було невідомо, я не буду нести відповідальності за це правопорушення.

— Добре, дещо змінимо умову задачі. Вам достеменно відомо, що каблучка крадена, але її вартість становить всього п’ятдесят гривень?