Розділ 3

Коли Влада поверталася додому з роботи, в парку все ще було безліч поліцейських, а перед ворітьми, стояв фургончик місцевої телестанції.

Цього разу робота поліцейських уже не виглядала так хаотично, як вночі. Влада помітила неподалік в кущах загороджувальну стрічку, за якою навшпиньки, щось шукали в траві під опалим листям люди в формі. Це скоріш за все були криміналісти. Декілька поліцейських в цивільному одязі, опитували людей. Її також зупинили і Влада чесно відповіла, що нічого не бачила і не чула, після чого все ж піддалася допитливості і поцікавилася у поліцейського що трапилося.

Чоловік оглянув її з ніг до голови, після чого неохоче зізнався, що в парку знайшли тіло молодої дівчини, після чого порадив Владі бути обережніше, і не бродити вечорами без супроводу.

Уже в університеті вона дізналася подробиці. Загиблою виявилася студентка першого курсу. Три дні тому вона перестала відвідувати заняття і відповідати на дзвінки родичів. Останні і звернулися в поліцію. Щоправда, там їм порадили зачекати, адже дівчина була молодою і не один раз пропускала заняття без поважної причини. Не дивно, що родичі зараз у всьому винуватили поліцію і адміністрацію університету.

Від їхніх криків у Влади розболілась голова. Здавалося, вона навіть тут в аудиторії могла їх чути. Ще більшими подробицями історія обросла ближче до обіду.

Виявилося, що дівчина жила в їхньому гуртожитку. І уже після цього у Влади закралися невиразні підозри, які підтвердилися, щойно вона переступила поріг гуртожитку.

В гуртожитку вводилася комендантська година. На кожному поверсі з’явилося по коменданту. Призначали їх із викладачів, а робота їхня полягала в проведенні переклички перед сном. А це означало, що їй доведеться попрощатися або з роботою, або з гуртожитком.

І якщо роботу вона ще могла знайти пізніше, жити їй було ніде (розглядати пропозицію Саші вона не збиралася).

Але не все було так погано, добряче зголоднівши за ніч, вона нарешті змогла поснідати, хоч і з’їла тільки половину приготованої Сашою каші. В обід, поки усі студенти були зайняті плітками, їй також вдалося придбати булочку. Саша кудись запропастився, тож вона вирішила, що пригостить його іншим разом. Булочка цього разу їй попалася справді свіжою. Вона все ще була теплою, і листкове тісто кришилося в руках та хрумтіло при укусі. Начинка із курячого м’яса також припала Владі до смаку, тож вона вирішила, що Сашу взамін вчорашнього пиріжка, пригостить саме цією здобою.

Уже в гуртожитку, коли остаточно переконалася в запровадженні комендантської години, вона передзвонила начальнику і пояснила свою ситуацію.

Чоловік хоч і не зрадів з таких новин, але і сваритися з нею не став. Навпаки, неабияк здивувавши Владу, він сказав що буде радий бачити її знову на роботі, щойно вся ця метушня вляжеться. Ця новина суттєво підняла їй настрій. І навіть підрахунок втрачених через вимушену відпустку доходів не зміг його зіпсувати. Щоправда, перебувати в доброму гуморі їй залишалося недовго. Чим ближче було до вечора, тим більше студенток поверталося в гуртожиток, і в якусь мить Владі навіть здалося, що вона може чути їх усіх.

Здавалося, варто зосередитись, і вона розчує розмову двох студенток в кінці коридору. Від шуму досить швидко почала боліти голова. А уже головний біль викликав нудоту.

Загалом їй вдалося заснути всього на дві години, після чого в кімнату повернулися її сусідки, а під звуки їхніх голосів вона уже не могла спати.

Щоб хоч ненадовго приглушити дзвін у вухах, Влада спустилася вниз і, вийшовши на вулицю, присіла на сходинку перед входом.

Тьотя Галя тільки окинула її невдоволеним поглядом і повернулася до читання. Сьогодні вахтерка була особливо уважною і суворою. Схоже, поліцейські уже встигли поговорити і з нею. Влада також чула, що правоохоронці допитали усіх сусідок померлої, і уже домовилися з адміністрацією університету про організацію допиту її одногрупників.

Під кінець дня університетом почали ширитися чутки про маніяка. Хоча, здавалося б, юридичний університет – студенти мають знати, що вбивцю можна назвати маніяком, якщо він вбив з різними проміжками часу трьох і більше людей. Хоча і в цьому випадку правильніше було б називати його серійним вбивцею.

В той же час, ширилися чутки, наче дівчину загризли бродячі пси, і люди до її смерті не причетні. Словом, про спокій, наступних декілька днів, їй залишалося тільки молитися.

І наче на підтвердження її слів із сусіднього будинку, який за сумісництвом служив чоловічим гуртожитком, вийшов Орленко.

Влада, успішно забувши про головний біль, густо почервоніла, та, піддавшись сорому і страху, підскочила на ноги, але так і не встигла ступити й кроку. Чоловік настільки різко перевів на неї свій погляд, наче якимось чином відчув її присутність. Ось він виходить з гуртожитку, крок, другий, і він завмирає, різко повернувши голову в її напрямку.

Її наче холодною водою облили. Сором зник, як і не було. Щоки її побіліли, а волосся на загривку вкотре стало дибом.

Чоловік же підійшов до Влади і здивовано оглянув її з ніг до голови, наче це було останнє місце де він очікував її побачити.

— Що ти тут робиш? — безтактно поцікавився викладач, підтвердивши її підозри.

— Взагалі, я тут живу, — дещо обурено відгукнулася Влада.