Розділ 4

Влада прокинулася від метушні нагорі. Вона навіть не зрозуміла спочатку, що саме її розбудило. А тоді почула кроки і дівчачий сміх і різко розплющила очі. Її все ще лихоманило, і перед очима усе розпливалося, але бажання жити все ще було сильним.

Вона уже збиралася покликати на допомогу, коли почула чоловічий голос. І поспішно прикусила язика. Прислухавшись вона навіть змогла розібрати про що вони говорять.

— Що це за місце таке? — через сміх запитала дівчина.

— А що не так? — запитав у відповідь хлопець, уже знайомим їй голосом. — Хіба ти не говорила, що любиш фільми жахів.

Влада навіть подих затамувала.

— Серйозно? — Вона почула шарудіння, тоді щось схоже на… звук поцілунку? — Ей! Стривай… Ти мені дещо обіцяв.

Шарудіння.

— Ти про це?

Навіть з такої відстані Влада почула як дівчина глитнула.

— Дай його мені…

Хлопець розсміявся і вона почула його кроки ближче.

— Як тобі декорації?

Цього разу його голос прозвучав дуже близько. Як і скрип дошок під його ногами.

— Чорт, — здавалося, дівчині іти за ним було важче. — Дай хоч ліхтарик увімкнути. Тут же нічого не видно.

Хлопець розсміявся. І Влада заціпеніла від жаху. Вона не знає, раптом зрозуміла дівчина. Що робити? Тремтячими руками Влада відштовхнулася від матраца на якому досі лежала. Рука горіла вогнем, як і численні подряпини на її шкірі. Вона могла відчувати кожну з них. Лихоманка також не припинялася. І хоча її продовжувало несамовито трясти, вона боялася того, що може статися далі.

З одного боку вона боялася за долю дівчини, яка так необачно пішла за вампіром. З іншого, її лякала сама думка про те, щоб його розсердити. Вона боялася його божевільного погляду. Боялася його непередбачуваності.

Поки вона міркувала як краще вчинити, дівчина нагорі за щось перечепилася і почувся глухий удар.

Влада заклякла, навіть через сморід підвалу і трупний запах вона вловила металічний запах. Її рот одразу ж наповнився слиною, а перед очима повстала червона пелена. Влада справді старалася повернутися в нормальний стан. Вона намагалася дихати ротом. Перед очима одразу ж спливло обличчя Саші.

Коли вона хотіла повернутися в гуртожиток він сказав, що зможе себе захистити. Але не її сусідки по кімнаті.

— О, дякую, — тим часом почулося згори. — А ти не такий поганець, яким здаєшся. Навіть не посміявся з мене. Ай! — несподівано скрикнула дівчина. Влада стрепенулася і змогла нарешті позбутися пелени перед очима. — Нічого такого, просто подряпина.

Вона відчула як щось змінилося, це не на жарт налякало. Так не мало бути. І як не дивно ці відчуття були їй знайомі. Хоча звідки вона могла знати це задушливе відчуття небезпеки.

— Тікай! — спробувала крикнути вона, але з горла вирвалося тільки хрипіння. Влада прочистила горло.

А дівчина тим часом зашипіла.

— Знаєш, це трохи дивно… — почулася метушня, шарудіння. — Відпусти, — уже не так привітно попросила вона.

Влада стала під люком, крізь щілини в підлозі вона могла бачити світло від ліхтарика. Почулися звуки боротьби.

— Чорт. Це уже не весело. Ай! Боляче!

Схоже дівчині таки вдалося вирватись. Влада почула сильний удар з яким вампір відлетів до стіни.

— Псих! Ти вкусив мене!

Цього разу голос не підвів.

— Біжи! — крикнула Влада, але було уже запізно, загрозливе гарчання заповнило кімнату нагорі.

Наступної миті дівчина заверещала. Влада почула швидкі кроки, але далеко втекти їй не вдалося. Наступні три хвилини були наповнені звіриним ревом і жіночими криками.

Владі ніколи в житті не було так страшно. Повітря невтомно наповнювалося запахом крові. Густий і тягучий, він заповнював увесь простір довкола, але це більше не змушувало її втрачати контроль. Жах скував її, позбавив можливості рухатись. Щойно змовкли крики, значно гучнішими стали хрускіт і плямкання, яке вона до цього старалася не помічати.

Тремтіння яке, здавалося, було частиною лихоманки посилилось. Влада судорожно вдихнула затуляючи рота і носа руками, щоб хоч трохи притлумити задушливий запах крові, і відчула, як щось впало їй на тім’я. Вона підняла голову, і наступна крапля впала їй на обличчя.

Влада одразу ж відійшла, вона знала що це. Тепер вона не просто тремтіла, її трясло. Усе її єство вимагало діяти. Шлунок скрутило. Вона більше не чула чавкання нагорі, тільки стукіт капель. Що ставав дедалі швидшим, доки кров що стікала крізь щілини в підлозі не полилася струмочком. 

Поки вона була зайнята внутрішньою боротьбою, чудовисько наверху завершило свою трапезу.

Гучний, сповнений гніву рев, привів її до тями. Від жаху підігнулися коліна.

— Ні! — заволав розлючено він. — Тільки не знову! Ні!

Цього разу їй здалося, що вона розчула в його голосі каяття приправлене капелькою божевілля. В світлі ліхтаря він водив руками по підлозі наче намагався зібрати назад пролиту кров, а тоді зупинився. Влада на інстинктивному рівні зрозуміла що буде далі.