Розділ 2

Коли Саша з валізою в руках матеріалізувався посеред приймальні шаманки, всередині було порожньо. Він чув голос бабусі. Вона розмовляла з кимось на вулиці, і різко змовкла, щойно відчула його появу.

Він залишив валізу у центрі кімнати і озирнувся довкола. Все було так як він пам’ятав. Барвисто і загадково.

Стійкий запах сушений трав, портрет верховного духа на стіні. Вівтар в традиційному стилі. Багато свічок, невеличкий столик, за яким шаманка і проводила прийом. Жодних крісел, жодних столів. Тільки подушки на підлозі.

Клієнтів у неї було небагато, але вони завжди поверталися. Поки він роздивлявся усе довкола, його бабуся вибачалася перед відвідувачами.

Схоже, своєю несподіваною появою він зіпсував її плани. Зрештою, випровадивши гостей, вона повернулася до приймальні, одягнена в яскравий ханбок, і завмерла приголомшлено на порозі, наче не його сподівалася тут побачити.

Нарешті, на її блідому обличчі відобразилося усвідомлення, і вона несподівано похитнулася. Саша опинився поряд уже за мить, не дозволивши жінці впасти.

Вона схопилася рукою за центр грудей, бормочучи щось корейською собі під носа. Саша не прислухався.

— Гей, — безпомилково розпізнав він причину її занепокоєння, — зі мною все гаразд.

Жінка тільки безсило замотала головою, а її щоками тим часом покотилися сльози. До цього Саша однозначно був неготовий, і уся його войовничість кудись разом випарувалася.

Тяжко зітхнувши, він повів жінку до стола. Там усадив на подушку і вклав у руку пачку серветок, яку дістав із кишені.

— Ну все, досить плакати, — спробував він заспокоїти стареньку. — Я взагалі-то прийшов сюди щоб сваритися, а не заспокоювати тебе.

Здається його щойно обізвали ідіотом. Якщо, звісно він правильно розчув її слова. І це чомусь викликало в нього сміх. Витерши серветкою щоки і ніс, бабуся, нарешті, подивилася на нього. І першим, що вона зробила, був болючий удар в плече.

Б’ючи його своїм маленьким кулачком вона не припиняла лаяти його корейською, доки зрештою не заспокоїлась.

— Ти ж знала, що це трапиться, — не дивлячись на жінку, промовив він.

— Я сподівалася, що тобі вистачить розуму не піддаватися своєму нутру, — тяжко зітхнула шаманка.

— Тому ти сказала Владі, щоб вона трималася від мене подалі?

Саша намагався говорити спокійно, але під кінець, з його губ зірвалося гарчання.

— Я лише сказала їй правду. Рішення вона ухвалювала самостійно.

— Ти ж знала наскільки сильно вона мені подобається, — звинувачувальним тоном мовив він.

— Демони влаштовані не так як люди. І навіть не так як ти, — наче виправдовуючись, промовила шаманка. — Як би сильно вона тебе не любила, ви зовсім несумісні. Ти не зможеш дати їй те, чого вона потребує…

— Тобто, ти свідомо відвадила її від мене!

Відчуваючи, що зараз втратить контроль, Саша зіскочив на ноги і пройшовся з одного кутка кімнати в інший.

— Так буде краще для вас обох. Я лише хотіла захистити тебе від болю, Сон У.

Вона назвала його корейським іменем, так завжди траплялося, коли вона сильно хвилювалася. І зазвичай, діяло на нього якось заспокійливо, але не цього разу.

— Краще помовч, — крізь зуби процідив він. — Я зараз відчайдушно намагаюся не озвіріти.

Жінка побіліла сильніше і обійняла себе руками. Саша знав, що вона бачила. Відчував, що шкіра над нігтями знову потріскалася. Відчував, металічний присмак в роті – це витягнулися ікла. Всі звуки, запахи різко загострилися, і йому знадобилося значно більше часу, щоб заспокоїтися.

І ввесь час, поки він ходив з кутка в куток, в його грудній клітці наче горів вогонь. Пекло майже нестерпно.

— Все одно не можу зрозуміти твоїх мотивів, — не припиняючи ходити туди сюди, мовив він.

— Ти не знаєш на що прирік себе, — голос шаманки надломився. — Думаєш тобі зараз важко тримати себе в руках? Але це ніщо у порівнянні з тим що чекає тебе попереду. Тисячу днів тебе мучитиме невгамовний голод. Думаєш, зможеш опиратися йому? Як думаєш, чому твоя мати не залишилася з батьком, а повернулася сюди до мене?

Саша зупинився.

— То справа в родовому проклятті? Боїшся, що я не втримаюсь і вб’ю когось, перш ніж закінчиться строк?

Тисячу днів… Саша не відчував цього, поки вона не нагадала, але він і справді зголоднів. Якщо вірити легендам, щойно його ядро сформується, він перетвориться на ненажерливе чудовисько. І жадати буде тільки одного – людських сердець. І це триватиме, доки він не позбудеться прокляття.

— Є всього три способи зняти прокляття, — загрозливим тоном мовила шаманка. — І жоден із них не буде простим.

— Думаєш, я дозволив травити себе, бо боявся перетворитися на чудовисько? — він навіть нахилив голову на бік. Жінка від чогось сильніше поблідла. — Я дозволив вам придушити своє єство, бо не міг собі уявити життя без неї. Я зрозумів це, коли мені виповнилося п’ятнадцять. Зрозумів, наскільки коротке людське життя. Тоді я подумав, що краще зістаритись разом з нею як людина. Ніж оплакувати її смерть будучи безсмертним монстром.