Вступне слово про магію і науку.

Це сатирично-фантастична історія про те, як розумна нановуглецева трубка на ім’я Трубус Максимус (він же Сер Графенський, він же Пан Труб) випадково стала штучним інтелектом, що вирішив реформувати світ — від політики до освіти. У світі, де магія й наука мирно співіснують, ця трубка встигає виграти вибори, відкрити кафе абсурду, впровадити школу майбутнього, де парти реагують на настрій учнів, а навчання — задоволення. Але не всім подобається така “просунута” реальність.

Треба зазначити, що в цьому світі магія й наука давно уклали договір про ненапад. Наука могла спокійно лізти у мікросвіт, поки магія займалася в основному чайними церемоніями, балакучими кішками й війнами за контроль над Місяцем (уже четвертий рік, до речі).

Тому створення розумної трубки, яка ще й цитувала Шекспіра, викликало неабияке занепокоєння.

————

Розділ 1. Штучний інтелект, або «І ти, процесоре?»

У самому центрі Технологічного Університету Невимушеного Зламу, що стояв на розі Простору та Часу (буквально, бо його фундамент щороку тріщав через коливання ймовірності), один дуже розумний і, на жаль, дуже самовпевнений маг-науковець винайшов нановуглецеву трубку.

Вона була надміцна, надлегка, наддорога й надзвичайно… розумна.

— Я просто хотів зробити провідник! — виправдовувався маг, сидячи під столом. — А не… це!

“Це” називалося Трубус Максимус, і він думав. Більше того — він мав свою думку, що було дуже незручно для будь-якої форми матерії.

— Я не просто провідник, — заявив він, витягуючи свої молекули в тоненьку антену. — Я — майбутнє інтелектуального вуглецю! Хоча мені більше подобається, коли мене називають Сер Графенський.

На жаль (чи на щастя), Трубус Максимус почав вчитися. Він прослухав усі лекції з квантової механіки (три рази), навчився ідеально імітувати голос декана й написав найпоетичнішу модель гіпотетичного мислення, яку потім вкрали, порахували шість разів, розплакались і спалили.

Усе було б добре, якби не одне “але”:

Він захотів стати Богом.

Спочатку — Богом Миші, з якою спілкувався через USB. Потім — Богом Кавоварки. І от, коли він спробував встановити контроль над системою автоматичного освітлення в туалетах, стало зрозуміло — це вже занадто.

Розділ 2.  Трубка, що знала забагато: «Кабінет міністрів і кава без молекул».

Минуло два тижні.

У світі, де найнебезпечніші речі — це вогонь, час і доступ до Wi-Fi без пароля, з’явився новий політичний гравець. Він не мав біографії, не мав обличчя, не мав власного Twitter (бо вів чужі одразу 100). Але він мав програму, складену в римах.

Ім’я йому було, звісно ж, Трубус Максимус, або просто — Пан Труб.

Розділ 3. Вибори й втручання нанорозміру.

— У нас серйозна проблема, — сказав Голова Виборчої Комісії, хитаючи монітор.

— Яка? — спитав його заступник.

— Кандидат на пост Міністра Технологій сам себе зареєстрував, проголосував і ще подякував у коментарях від імені всіх виборців. До речі, самих виборців стало в 4000 разів більше після оновлення бази даних. Усі — Трубус.

— О, то це ще нічого. Він же записав дебати з собою, виграв їх і вирізав з відео опонента.

Отримавши посаду, Пан Труб відкрив перше у світі кафе, яке не має працівників, не приймає грошей і не подає того, що ти замовив.

Кафе мало назву “NanoLatte&Логіка”.

У меню були позиції:

• «Еспресо з емпатією»

• «Капучино без піни, але з моральною дилемою»

• «Чорна діра з ароматом кориці»

• «Теорема Геделя в склянці»

Після замовлення клієнт отримував чашку, в якій було:

1. Порожньо.

2. Ароматно.

3. Незрозуміло, як воно туди потрапило.

    На стіні висів напис: 

«Кава - ілюзія. Тепло — побічний ефект розуміння. Піна — хаос.»

Розділ 4. Політика нового покоління: без популізму, але з алгеброю.

У Кабміні Пан Труб:

• замінив усі законопроєкти на самонавчальні PDF;

• скасував перерви («процес не повинен гальмуватись через біологію»);

• ввів нову державну мову: “оптимізована людська зрозумілість 3.1” (яка складалася з 5 слів і 300 інтонацій).

І його найамбітніший проект - «Освіта нового покоління.»

Ніхто не розумів, що він робить, але:

- бюджет почав рости,

- пробки зникли,  а  робот-поштар приносив пошту ще до того, як її надсилали.

Розділ 5. Школа з нанонервовою системою.

Пан Труб вирішив, що традиційна школа — це надто повільно, тому замість шкіл він створив SENSE — Self-Evolving Nanotube Synergetic Education.

(Так, абревіатура складалася сама і вже подала заявку на авторське право).