Середина або розвиток подій

Вдома батьків уже не було, а посеред вітальні стояла ялинка, тому я сама поїла, та пішла по новорічні прикраси.

   Кольорові кульки, яскраві кольори гирлянд, старенька статуетки Санта Клауса, яку я пам’ятаю ще з дитинства, усе це почало навіювати спогади про минулі святкування нового року.

   Кожного року, відколи я навчилась тримати ножиці в руках, у мене з’явилася традиція самій вирізати паперові сніжинки та завішувати ними усю свою кімнату. Тоді складалося враження, що в мене в кімнаті почався справжній снігопад!

   За вирізанням сніжинок я провила свій час до приходу батьків, а потім сіла за виконання домашніх завдань. 

   Читаючи параграф з географії, нічого з прочитаного не залишилося в мене в голові а відразу ж вилітало з неї. Перебуваючи думками далеко від реальності, я вирішила що теорію можна буде і перед уроком прочитати, а поки що добре було б прикрасити ялинку.

   Іграшки було вашкувато надягати на колючі гілочки деревця. З електричними гірляндами діло пішло значно швидше. 

   Ось година колення рук об голочки ялини і вона стоїть і сяє різними чарівними кольорами! Для більшої атмосфери я вимкнула світло в кімнаті. Тоді почалася справжня казка! 

   Кольорові кульки відбивали ніжне та загадкове світло гирлянд, створюючи на стінах дивовижні та химерні форми тіней! 

   На мить, окинувшу кімнату поглядам, мені здалося що по стіні пробігла малесенька тінь якогось крихітного створіння, що чимось своєю тінню нагадав малесенького чоловічка. 

   В моїй голові одразу ж почали літати питання: 

   Хто це був? 

   Як він, а точніше воно пробрались в квартиру? 

   До цього моменту я на всі сто відсотків була впевнена що замкнула вхідні двері на ключ, а вікна взимку ми майже не відкривали.

   То як загадкове створіння потрапило до квартири?

   Шо воно взагалі таке?

   Може в інтернеті я про нього якась інформація?

   Відповідь на своє питання я вирішила шукати негайно, поки усе пам’ятаю та в пам’яті нічого не сплуталось.

   Ще моїм описом, маленький зріст, гостроверхий головний убір та з’явився напередодні новорічних свят, гугл мені відповів, що то були різдвяні ельфи.

   І здавалося б що на цьому мої питання мали б закінчитись, але ні, в мене було ще декілька запитань до цих різдвяний ельфів.

   Оскільки в інтернеті не було сказано, що ельф робить в будинку людей напередодні новорічних свят, а не на самому святі, я вирішила задати це питання особисто ельфу. Так знаю, звучить трошки дивно, але я майже на всі сто відсотків впевнена що зможу їх вислідити, перехопить та задати усі питання які в мене до них є.

   Як дізнатися місцезнаходження ельфа я не знала, та й в інтернеті про це ніхто не написав. 

   Склалося таке враження, що нікому окрім мене не хотілося б побачити їх та задати декілька питань.

   Отож, не знайшовши потрібної інформації, я вирішила діяти покладаючись лише на свію інтуїцію. 

   Вже наступного дня, я уважно придивлялася до всього підряд та намагалася не пропустити жодного, навіть найменшого, шороху. 

   Але я ж не хочу розлякати всіх ельфів своєю надмірною увагою, правда? 

   Тому я буду робити усе як завжди, і просто буду уважнішою до всього що відбувається навколо мене. 

   Так пройшов майже весь мій час до нового року. 

   Чому майже?

   А тому що завтра лише тридцять перше, а мені так і не вдалося побачити ще якісь признаки присутності, або ж існування, ельфів.

   Поки я снідала, то весь час прислухалася до маминих кроків по кімнатах. Вона завжди зранку бігала по всій квартирі в пошуках речей які забула покласти до своєї сумочки.

   Цього разу це був телефон який вона тримала в себе в руці. Я декілька раз їй про це сказала, але вона попросила мене не відволікати її увагу від пошуків, на якісь жарти.

   Тато, побачивши мої марні спроби допомогти мамі, наливав собі вже третю чашку чаю.

   Нарешті мамі хтось подзвонив і вона таки помітила свій телефон.

   — Щось я стала зовсім розсіяною.. — сказала мама після телефонної розмови.

   Двері за батьками зачинились, і я поглянула на годинник. Час іти до школи.

   Як тільки я натянула на себе курточку, на кухні почувся хорош та звук падіння. 

   Так, спокійно. Кота у нас немає, може хтось проліз в квартиру через вікно?

   Так поряд немає ніякої ні труби, ні драбини, а я живу на дев’ятому поверсі..

   А раптом це ельфи?!

   Як тільки до мене дійшла ця думка, я з блискавичною швидкістю кинулася, одягнена у верхній одяг, на кухню.

   Там відкрився один із кухонних шкафчиків і звідти випало та розкотилось по свій підлозі печево. 

   Ну от! Мало того що не знаю хто це зробив, так мені ще й прибирати довидеться! 

   Я швиденько схопила віник та почала нашвидкоруч підмітати підлогу.

   Закінчивши роботу я оглянула кухню. Одна із конфорок на плиті була ввімкнена. Як я могла про неї забуть?!

   Я швиденько закрила її.

   Потім я швидко схопила рюдзак та вибігла з квартири.

   Ліфт як на зло не працював, тому довелося спускатися вниз сходами. 

   Вже спустившись на декілька паверхів я почула якісь кроки вгорі, та згадала що не закрила двері на ключ, і мені довелося повертатися.

   Одним словом день починався не дуже.

   Замкнувши двері та провіривши чи вони зачинились, я таки спустилася сходами до низу та вийшла на подвір'я.

   Хоть би не впасти. На щастя я вчасно згадала про всевідому зазтигшу калюжу біля під'їзду, та оминула її.

   Дорога до школи, перебування в ній, та дорога додому пройшли без пригод, шо дуже сильно мене тішило.

   Вдома я весь вечір, з перервами на поїсти та туалет, дивилась різні новорічні фільми.

   Такий вечір мене повністю заспокоїв після ранкових подій і я заснула.