Початок або невелике знайомство

До нового року залишився, ще цілий тиждень, а в повітрі уже літав запах хвої та мандаринів, створюючи новорічний настрій.

   На вулицях було людно та гамірно. Усі поспішали купити омріяні подарунки своїм близьким та друзям. Усе було залите радісними посмішками та жартами перехожих. 

    Над містом, крутячись у чарівному танку, пролітали пухнасті та білі сніжинки, беззвучно подаючи на дахи будівель та тротуари. 

   Я закуталась в теплий плед, взяла тепле какао з зефірками, та сіла біля злегка заліпленого снігом вікна. Якесь незрозуміле тепло почало охоплювати моє тіло, думки, мрії. Мабуть так почало діяти приближення свята. 

   В зачарованому стані та мріях пройшов мій день. На подвір'ї увімкнули ліхтарі, що відразу почали щедро освітлювати тротуари, допомагаючи знайти дорогу. Сніг виблискував як сотні, ні, тисячі малесеньких кристаликів розкиданих по землі.

   Скрипнули вхідні двері. З коридору долинув голос мами:

   — Ліно, йди на ялинку поглянеш! 

   — Уже біжу!

   Я миттю зіскочила з теплесенького ліжка, на якому просиділа цілий день, та побігла до коридору. Сьогодні батьки мали привести справжню ялинку! До того, скільки я себе пам’ятаю, у нас була штучна ялинка. Але, як то кажуть, нічого вічного не буває, і в минулому році нам з нею довелося розпрощатися. І нарешті сьогодні, я вперше за свої 15 років, буду прикрашати справжню ялинку! 

   Ну нарешті! В коридорі на підлозі лижала ялинка. Запах ялини швидко почав наповняв собою квартиру. 

   Я легесенько доторкнулася гілочок ялинки. Холодні, між голочками ще залишилося трішки снігу, що ще не встиг ростанути. Ялинка легесенько та геть безболісно кольнула пальці. Всередині усе відразу почало наливатися теплом прийдешнього свята! Чарівні відчуття неначе виривалися з середини і здавалося що я от-от злечу високо-високо вгору і полечу аж до зірочок! 

   — Ну добре, на сьогодні досить. Зараз повечеряємо і спать.

   — Мам, а давай сьогодні прикрасимо?

   — Не забувай що тобі завтра в школу раненько вставати. Тому ні. Ялинку ми з татом встановимо завтра поки ти будеш в школі, а як повернешся то прикрасиш її.

   — Добре, мам.

   Наступного ранку я прокинулась рано, ще до того як продзвенів будильник. 

   Нашвидкоруч натягнувши на себе халат та капці, я побігла до ванної кімнати, щоб зробити усі водні процедури. Від радості, що переповнювала моє серце та тіло, хотілося танцювати та співати безупинно! Настільки радісно до школи я ще ніколи не збиралась, навіть звичайна яєшня на сніданок здавалася більш смачною ніж зазвичай! 

   Ось я вже натягую на себе курточку, вбуваюсь, хватаю рюдзак та пулею вилітаю з квартири. З таким чудовим настроєм на ліфті спускатися не хотілось, тому вже за мить я бігла вниз по сходах, перестрибуючи через сходинку. 

   Вже біля самих дверей я зупинилась. Вони відкривалися з дуже неприємним скрипом, наче їх не змащували відколи сюди повісили. Натягнувши шапку сильніше, так щоб вона повністю закривала вуха, я все-таки пересилання відчуття того, що зараз знову почую той самий гидкий скрип і заздалегідь примружившись, штовхнула двері від себе. 

   Яким же було моє здивування коли вони відчинилися без жодного скрипу! Прямо диво якесь! 

   Радіючи що гарний настрій не був зіпсований гидким скрипом дверей, я вибігла на подвір'я, але як тільки стала на стежину як підсковзнулась і впала! Як же я могла забути що тут лід? А після вчорашнього снігопаду він став ще більш слизьким! 

   Але це навіть на трішки не зіпсувало мені настрій. Піднявшись та обтрусившись від снігу, я продовжила свій шлях до школи. 

   В ранковому світлі сонця, сніг був злегка теплішого відтінку ніж у вечері. Вітрини магазинів просто сяяли від новорічних герлянд, а кульки переливалося найрізноманітнішими кольорами. На одиноких деревах, що росли на клумбах відділяючи тротуар від дороги, гілки аж провисали від ваги пухкої ковдри снігу. 

   До початку уроків ще був час, тому я не поспішаючи йшла по місту та насолоджувалась зимніми чарами. Легенький морозець ніжно торкався щічок, від чого вони злегка налились румянцем. Моє яскраво-вогняне волосся вибилось з-під шапки та необирежно впало на плечі. Легкий вітерець відразу почав розвивати його, злегка підіймаючи та заплутуючи волосся. 

   На подвір'ї школи техпрацівнтки відкидали сніг, прокладаючи доріжку до порогу школи. Радісно підстрибуючи я подалася до шкільних дверей. 

   Увесь хол був прикрашений гирляндами, різнокольоровими шариками та віночками з гілок ялинки. Казковий настрій наповнив собою все приміщення школи та намалював радісні посмішки на обличчях учнів та вчителів. 

   У класі вже було декілька учнів, що зібравшись біля однієї з парт, жваво розмовляли про наближаючі свята, тому я приєдналася до них. 

   Уроки пройшли на диво легко та швидко. Навіть алгебра здалася не такою вже й складною, а на українській літературі ми навіть фільм про новий рік подивилися. Одним словом уроки пройшли швидко, глатко, та легко. Я навіть заморитись не встигла.

   Дорогою додому почав потроху подати пухнастий сніг. Оминувши місце мого ранкового падіння я все-таки добралася до мого під'їзду без жодного падіння. Це був мій особистий рекорд!