Глава 6

У кожного бувають такі дні , коли незрозуміло чому зникає настрій і ніщо не має сенсу. І головне часто  причини такої мінливості невідомі. Просто так.

І от саме сьогодні у мене такий день. Вранці я встала ну дуже важко і ледь добрела до ванної кімнати, щоб привести себе до ладу. Витягла із шафи пару джинсів і білу футболку, одягла на себе і спустилася на сніданок. Апетиту ,звичайно, теж не було , але скибка яблука в мене влізла. Тож з «повним» шлунком я пішла до школи. Макс знову пішов раніше, не дочекавшись мене. З якої причини сьогодні я вже не знаю.

-Привіт, Ларо,-привіталась Ніна, однокласниця, коли я зайшла до класу , в якому у нас був перший урок.

-Привіт,-я намагалась відповідати з посмішкою, але не знаю чи вдалося мені це.

-Я якраз на тебе чекала.

-Навіщо?

-У нас на носі випуск , а класна керівниця доручила нам з тобою зібрати сьогодні весь клас , щоб обговорити танець,-відповіла Ніна.

-Гаразд. Я пропоную відпроситися з фіз-ри , а у Олени Василівни якраз вільний урок.

-О, чудово! Я тоді піду їй розповім про цю думку.

-Іди,-сказала я і сіла за парту ,почала діставати речі.

-Привіт. Вибач, ти тут сидиш? Я ,мабуть, місця сплутав,-почувся знайомий голос. Я підняла голову і побачила Іллю, що  посміхався  мені.

-Привіт. Так, я тут сиджу,-тихо відповіла я, а потім оглянула клас і зрозуміла , що це не моє місце.

-Ой, я не тут сиджу ,-зрозумівши свій промах, швиденько зібрала свої речі і перемістилася за свою законну парту , де вже на мене чекала Юля із здивованим поглядом.

-І не питай,-наперед відказала я подрузі.

-Зрозуміло , ти сьогодні трішки не в настрої ,-зробила вірне припущення Юля.

Я промовчала і лише підперла голову, бо вона здавалася такою важкою.

-Ти бачила ,що Ілля буде навчатися у нашому класі? –не замовкала подруга,-Ну звичайно ,бачила! А він симпотний.

Все ,що мені залишалося –це просто сидіти і вислуховувати її балачки, але іноді хотілося чимось затулити їй рота. Це був би найбільший прояв любові до подруги у цей момент, але я стрималася і, відвернувшись до бокової стіни, знову підперла голову. У цей момент зустрілася поглядом з Іллею, що сидів за метр від мене. Він посміхнувся мені, а я лише злегка підняла кутики губ.

Пролунав дзвінок і я трішки зібралася з думками, вирівнялася і почала слухати вчителя. На початку уроку нам представляли нового учня, тобто Іллю. Всі дівчата , побачивши його , ледь не попадали. Кожна намагалась якось привернути до себе його увагу, але я помітила , що марно. Споглядання за цим ледь підняло мені настрій. А от хлопці у нашому класі побачили в Іллі конкурента.

Цей урок минув, а за ним ще два. Прийшов час фіз-ри, а отже, ми будемо обговорювати випуск. Спершу зібралися у класі та дочекались Олену Василівну , а вже потім вийшли на вулицю , щоб мати більше місця для вивчення танцю. Мої однокласники згуртувалися і обирали танець. Я раніше пропонувала їм деякі ідеї , але марно. Тож тепер хай шукають без мене. Я тим часом сіла на сходах, неподалік від них ,і перелистувала соціальні мережі.  Прийшло повідомлення з невідомого номера: «Мовчання –знак згоди. Можливо, ти хочеш піти у якесь спокійне місце? Я можу  влаштувати це для нас.»

Знову той нахаба. Я йому вчора не відповіла , але сьогодні настрій у мене чудово підходить для відшивання таких придурків. Щойно хотіла щось відписати, як мене покликала Юля:

-Лара, йди сюди! Давай покажемо той рух , що ми з тобою бачили нещодавно в інтернеті.

Діватись нікуди , доведеться йти.

-Швидше, Лара,-підганяла подруга.

У джинсах були лише маленькі кармани і не знала ,куди в цей момент притулити телефон. Швидко віддала його комусь і побігла до Юлі .

                                                                                       *******

«Лара метушилася і віддала свій телефон мені. Я спершу не зрозумів , що сталось, а потім побачив , як вона побігла до Юлі і ,ставши з нею в танцювальну  стійку, показувала рухи . Телефон Лари , який в цей момент був у моїх руках виявився включеним. Я ,звичайно, не хотів читати чужу переписку, але цікавість переборола мою совість. Якийсь невідомий номер пише Ларі. Чомусь зміст повідомлень дав мені зрозуміти ,від кого вони і це мені не дуже сподобалось. То тому придурку , що чіплявся до Лари, не вистачило вчорашнього. Я , звичайно , не втручаюся в особисте життя людей , але не в цьому випадку, тільки, якщо це не стосується Лари. Ще й   зміст повідомлень мені категорично не сподобався.

-Спокійного місця йому захотілося,-сам до себе сказав я, стиснувши руку в кулак.

-Ілле, ти щось до мене сказав?-запитав Макс, що стояв поруч.

-Та , ні. Не звертай увагу,-відповів я.

-Поглянь. Мені здається, що вони вдвох впораються і без хлопців,-мовив друг, показуючи на Юлю та Лару, які уміло  рухалися під мелодію, то вигинаючись, то перекручуючись через руки одна одної.

-Так,-відповів я і ще раз поглянув на Лару. Їй обличчя час від часу  засліплювало сонячне проміння і вона кумедно морщила від цього лице. Зараз має більш щасливий вигляд ,ніж було вранці. Тоді вона мені здалась якоюсь сумною та розгубленою. Особливо насмішив ранковий випадок, коли вона спершу впевнено казала , що сидить за цією партою, а потім як маленьке кошеня , що зробило шкоду, зрозуміла свою неправоту і швиденько втекла на своє місце. Від цього у мене ще довго не зникала з обличчя посмішка. І зараз знову при згадці про неї стає радісніше.

А з цим небажаним прихильником Лари потрібно щось робити. Подумаю над цим.»

                                                                                               *******

Ми декілька разів з Юлею  показали в парі рух, який бачили, і він сподобався більшості наших однокласників. Але це лише пів справи , бо як ми будемо танцювати вальс, коли ще немає визначених пар! Тож тепер почався бій за партнерів і партнерок. З приходом Іллі у класі стало порівну дівчат і хлопців, тому ніхто не залишиться сам.  Особисто мені, байдуже з ким танцювати , чого не скажеш про моїх однокласниць. Вони ледь не вішались на Іллю , щоб той обрав одну з них. Жах! А де ж дівчача гордість?