На вулиці вже чекала на нас Юля, яка одразу кинулася у братові обійми , щойно він вийшов з авто. На поцілунки я не хотіла дивитися тому відвернулася.
-Все ,можеш обертатися,-із смішком сказав Макс,-Я такий щасливий ,що знову разом зі своїми улюбленими дівчатками.
Він обійняв нас і повів до квартири. Я швиденько розігріла те, що наготувала для нас бабуся , і накрила на стіл. Я була голодна , бо не поснідала вранці.
-Ей, ідіть снідати,-гукнула я Максу і Юлі,- Ви ж не хочете, щоб я померла з голоду?
-Звісно, не хочемо,-сказав брат, зайшовши на кухню, і поцілував мене у щоку.
Ми втрьох смачно поснідали, бо бабуся майстриня у сфері кухні. Потім у нас настала можливість про все поговорити. Правда, я не змогла нормально і слова сказати , бо Юля задавала йому купу своїх запитань.
Ввечері ,коли подруга вже пішла додому, я сподівалася нарешті потеревенити з братом, але повернулися дідусь із бабусею і вийшло теж саме ,що і з Юлею. Мої намагання провести сьогодні час із Максом були невдалими, але я мала вже інші ідеї щодо цього.
-Макс, можна увійти ? Ти не зайнятий?-постукавши у двері його кімнати, запитала я.
-Звичайно, заходь,-відповів він.
-Вибач, ми не змогли з тобою нормально поспілкуватися сьогодні ,-почала я розмову.
-Так , мені теж шкода.
-Але завтра ,ти просто зобов’язаний приділити мені увагу,-сказала я.
-Гаразд , але після тренування,-відповів Макс.
-Що? Ти щойно приїхав , а вже тренування?-я була обурена.
-Я маю завжди бути у формі .
-Ну гаразд, тоді я зайду до тебе після тренувань. Коли ти закінчуєш?
-О 5:20,-відповів Макс.
-Домовились, а тепер на добраніч,- сказала я і поцілувала його у щоку.
-Солодких снів,-почула у відповідь.
Потім пішла до своєї кімнати і, вмостившись у ліжку , міцно заснула.
******
Ранок прийшов непомітно, бо спала я чудово, адже більше не хвилювалася про приїзд брата. Вже без поспіху, на відміну від вчора , зібралася до школи і спустилася на сніданок. На кухні за столом сиділи бабуся з дідусем і Макс.
-Доброго ранку,-сказала я.
-Доброго ранку,-хором відповіли бабуся з дідусем.
-Привіт, сестричко,-мовив Макс і , піднявшись зі стільця, поцілував мене у щоку.
Я теж приєдналася до родинної трапези. На сніданок були блинчики і я добре наїлася ними.
-Ну все нам час до школи,-сказав Макс, побачивши ,що ми обоє вже впоралися зі сніданком.
-Так ми пішли ,-додала я і зняла свій рюкзак з перильця стільця.
-Ідіть , онучки. Хорошого дня!-сказала бабуся , зачиняючи за нами вхідні двері.
Ми з Максом вийшли з під’їзду і попрямували до школи. Вона дуже близько від нашого дому . Всього три хвилини ходьби тож ми швидко прийшли.
-То як , впізнаєш стіни рідної школи?-запитала я у Макса.
-Звичайно, впізнаю,-посміхнувся він.
Ми зайшли всередину. І щойно Макс ступив крок на поріг , як його оточив гурт хлопців та дівчат, які розпитували у нього про змагання за кордоном.
«Бідненький»,- подумала я, але рушила повз них. Макс поглянув на мене жалісливим поглядом та я лише розвела руками, бо справді нічим не могла йому допомогти. Хай потерпить декілька днів.
Коли йшла коридором до класу , зустріла Юлю.
-Привіт,-сказала я.
-Привіт,-відповіла вона,-А де Макс?
-Відбивається від фанатів.
-А , зрозуміло. Ну як завжди. Я піду трішки допоможу йому. Ок?-сказала подруга , а я лише схвально кивнула і продовжила йти до кабінету.
Ми з Максом і Юлею навчаємося в одному класі . Це добре ,що нас з братом не розділили і не відправили в паралельні. І взагалі класно мати брата однолітка.
Коли розпочався урок, мої однокласники почали помалу заходити до кабінету , Макс і Юля теж. З Юлею ми сидимо разом ,тож вона зайняла своє місце біля мене, а Макс сидить на іншому ряду , навпроти нас.
Першим уроком у нас хімія . Я не дуже люблю цей урок , але потерпіла ці 45 хвилин. Швидко пройшли і наступні два уроки . А зараз перерва і мені потрібно повторити текст доповіді на урок української літератури. Я сфотографувала його на телефон, щоб зручніше було повторювати ,і паралельно читаючи доповідь, попрямувала на вулицю.
І тут на вуглі , у коридорі ,я на когось наштовхнулась , від чого ледь не впала , але він вправно схопив мене за руку, не дозволивши впасти.
-Ой, перепрошую , я не помітила тебе ,-почала я вибачатися перед хлопцем, з яким зіштовхнулася.
-Нічого, не переймайся, я теж був не уважний,-сказав хлопець. Я вперше підняла на нього голову і побачила його обличчя. А він красунчик!
-І дякую,-сказала я , а потім продовжила йти у своєму напрямку, бо доповідь не чекатиме. На вулиці я сіла на лавку і зосередилася на читанні. Коли я дихаю свіжим повітрям , інформація краще запам’ятовується.
По дзвінку я пішла до класу . Урок пройшов добре, за доповідь отримала відмінно. Продовження дня теж було непоганим і коли вже нарешті закінчився навчальний день, я пішла додому. У Макса одразу після школи тренування і він ще залишився.
Я пообідала і швиденько зробила домашні завдання. На годиннику була 16:35. У мене ще було трішки часу перед прогулянкою з Максом ,тому я подивилася пів серії улюбленого серіалу , а вже потім почала збиратися. Одягла я легеньке жовте платтячко , бо на вулиці тепло. Звичайно , з собою я взяла тонку джинсову куртку, щоб увечері не змерзнути. Волосся я просто розчесала і уклала, бо чогось нормального із неслухняними кучерями не зробиш . Злегка підфарбувала губи і очі, підібрала сумочку та одягла білі кросівки. До прогулянки з братом я готова!
Бабусі я повідомила , що ми з Максом прийдемо через декілька годин і попрямувала до школи. Тренування Максової футбольної команди проходять у шкільному спортзалі. Я зайшла через чорний вхід ,який був найближчим до спортивного залу , шуму гри я не чула , а це означає ,що вони закінчили .І я не помилилася , бо не встигла я дійти до середини коридору ,як хлопці вийшли з роздягальні.