Глава 3

На вулиці вже чекала на нас Юля, яка одразу кинулася у братові обійми , щойно він вийшов з авто. На поцілунки я не хотіла дивитися тому відвернулася.

-Все ,можеш обертатися,-із смішком сказав Макс,-Я такий щасливий ,що знову разом зі своїми улюбленими дівчатками.

Він обійняв нас і повів до квартири. Я швиденько розігріла те, що наготувала для нас бабуся , і накрила на стіл. Я була голодна , бо не поснідала вранці.

-Ей, ідіть снідати,-гукнула я Максу і Юлі,- Ви ж не хочете, щоб я померла з голоду?

-Звісно, не хочемо,-сказав брат, зайшовши на кухню, і поцілував мене у щоку.

Ми втрьох смачно поснідали, бо бабуся майстриня у сфері кухні. Потім у нас настала можливість про все поговорити. Правда, я не змогла нормально і слова сказати , бо Юля задавала йому купу своїх запитань.

Ввечері ,коли подруга вже пішла додому, я сподівалася нарешті потеревенити з братом, але повернулися дідусь із бабусею і вийшло теж саме ,що і з Юлею. Мої намагання провести сьогодні час із Максом були невдалими, але я мала вже інші ідеї щодо цього.

-Макс, можна увійти ? Ти не зайнятий?-постукавши у двері його кімнати, запитала я.

-Звичайно, заходь,-відповів він.

-Вибач, ми не змогли з тобою нормально поспілкуватися сьогодні ,-почала я розмову.

-Так , мені теж шкода.

-Але завтра ,ти просто зобов’язаний приділити мені увагу,-сказала я.

-Гаразд , але після тренування,-відповів Макс.

-Що? Ти щойно приїхав , а вже тренування?-я була обурена.

-Я маю завжди бути у формі .

-Ну гаразд, тоді я зайду до тебе після тренувань. Коли ти закінчуєш?

-О 5:20,-відповів Макс.

-Домовились, а тепер на добраніч,- сказала я і поцілувала його у щоку.

-Солодких снів,-почула у відповідь.

  Потім пішла до своєї кімнати і, вмостившись у ліжку , міцно заснула.

                                                                           ******

Ранок прийшов непомітно, бо спала я чудово, адже більше не хвилювалася про приїзд брата. Вже без поспіху, на відміну від вчора , зібралася до школи і спустилася на сніданок. На кухні за столом сиділи бабуся з дідусем і Макс.

-Доброго ранку,-сказала я.

-Доброго ранку,-хором відповіли бабуся з дідусем.

-Привіт, сестричко,-мовив Макс і , піднявшись зі стільця, поцілував мене у щоку.

Я теж приєдналася до родинної трапези. На сніданок були блинчики і я добре наїлася ними.

-Ну все нам час до школи,-сказав Макс, побачивши ,що ми обоє вже впоралися зі сніданком.

-Так ми пішли ,-додала я і зняла свій рюкзак з перильця стільця.

-Ідіть , онучки. Хорошого дня!-сказала бабуся , зачиняючи за нами вхідні двері.

Ми з Максом вийшли з під’їзду і попрямували до школи. Вона дуже близько від нашого дому . Всього три хвилини ходьби тож ми швидко прийшли.

-То як , впізнаєш стіни рідної школи?-запитала я у Макса.

-Звичайно, впізнаю,-посміхнувся він.

Ми зайшли всередину. І щойно Макс ступив крок на поріг , як його оточив гурт хлопців та дівчат, які розпитували у нього про змагання за кордоном.

«Бідненький»,- подумала я, але  рушила повз них. Макс поглянув на мене жалісливим поглядом та я лише розвела руками, бо справді нічим не могла йому допомогти. Хай потерпить декілька днів.

Коли йшла коридором до класу , зустріла Юлю.

-Привіт,-сказала я.

-Привіт,-відповіла вона,-А де Макс?

-Відбивається від фанатів.

-А , зрозуміло. Ну як завжди. Я піду трішки допоможу йому. Ок?-сказала подруга , а я лише схвально кивнула і продовжила йти до кабінету.

Ми з Максом і Юлею навчаємося в одному класі . Це добре ,що нас з братом не розділили і не відправили  в паралельні. І взагалі класно мати брата однолітка.

Коли розпочався урок, мої однокласники почали помалу заходити до кабінету , Макс і Юля теж. З Юлею ми сидимо разом ,тож вона зайняла своє місце біля мене, а  Макс сидить на іншому ряду , навпроти нас.

Першим уроком у нас хімія . Я не дуже люблю цей урок , але потерпіла ці 45 хвилин. Швидко пройшли і наступні два уроки . А зараз перерва і мені потрібно повторити текст доповіді на урок української літератури. Я сфотографувала його на телефон, щоб зручніше було повторювати ,і паралельно читаючи доповідь, попрямувала на вулицю.

І тут  на вуглі , у коридорі  ,я на когось наштовхнулась , від чого ледь не впала , але він вправно схопив мене за руку, не дозволивши впасти.

-Ой, перепрошую , я не помітила тебе ,-почала я вибачатися перед хлопцем, з яким зіштовхнулася.

-Нічого, не переймайся, я теж був не уважний,-сказав хлопець. Я вперше  підняла на нього голову і побачила його обличчя. А він красунчик!

-І дякую,-сказала я , а потім продовжила йти у своєму напрямку, бо доповідь не чекатиме. На вулиці я сіла на лавку і зосередилася на читанні. Коли я дихаю свіжим повітрям , інформація краще запам’ятовується.

По дзвінку я пішла до класу . Урок пройшов добре, за доповідь отримала відмінно. Продовження дня теж було непоганим і коли вже нарешті закінчився навчальний день, я пішла додому. У Макса одразу після школи тренування і він ще залишився.

Я пообідала і швиденько зробила домашні завдання. На годиннику була 16:35. У мене ще було трішки часу перед прогулянкою з Максом ,тому я подивилася пів серії улюбленого серіалу , а вже потім почала збиратися. Одягла я легеньке жовте платтячко , бо на вулиці тепло. Звичайно ,  з собою я взяла тонку джинсову куртку, щоб увечері не змерзнути. Волосся я просто розчесала і уклала, бо чогось нормального із неслухняними кучерями не зробиш . Злегка підфарбувала губи і очі, підібрала сумочку та одягла білі кросівки. До прогулянки з братом я готова!

Бабусі я повідомила , що ми з Максом прийдемо через декілька годин і попрямувала до школи. Тренування Максової футбольної команди проходять у шкільному спортзалі. Я зайшла через чорний вхід ,який був найближчим до спортивного залу , шуму гри я не чула , а це означає ,що вони закінчили .І я не помилилася  , бо не встигла я дійти до середини коридору ,як хлопці вийшли з роздягальні.