Розділ 3

— Отак от, любчику, — шепотіла Мальва, діставши телефона з кишені, — Поспи. А то скільки років… скільки років. Не гоже таке у жінки питати.

Клац-клац. Затвор камери тихо клацнув і на екрані зафіксувалося зображення рудоволосого красеня. Густий чуб недбало прикривав ліву брову, руді вії ледь помітно тріпотіли уві сні, тонкі губи губилися в тіні від носа, травинка стирчала з кутика губ. Сонячний диск повільно котився за обрій, пускаючи останні промені крізь рихлі хмари. Мальва нагнулася, щоб роздивитися ближче лице, вдихнути запах першої жертви.

До її вух долинуло тихе муркотіння. Мальва притихла. Озирнулася. 

— Киць-киць-киць, — погукала. Ніхто до неї не вийшов, а коти завжди на її заклик відгукувалися. Не була б вона відьмою.

Мальва завмерла. Застигла, мов дерево посеред галявини. Вся обернулася на слух. Муркотіння стало ще гучнішим, віддавало вібрацією у її тілі, ворушило барабанні перетинки. Вона заплющила очі, виставила відкриті долоні перед собою. Десь тут був кіт. Її кіт. Він відгукувався у неї всередині. Її сутність його приймала. Нарешті вона знайшла свого. Того, що їй призначений.

Всю силу, якою володіла, направила в свої долоні. Кінчики пальців поколювало, тонку шкіру пекло тепло, що сконцентрувалося в її руках. 

— Киць-киць-киць, — прошепотіла, не заворушивши губами. 

Зараз він мав би прийти і торкнутися теплим носом її долоні. Вона кликала його без голосу, не дихала, чекала доки її фамільяр сам з’явиться. Марно. Розкритої долоні торкався лиш холодний вітерець, який здійнявся, щойно останні промені зникли за обрієм.

Вона розплющила одне око. Нікого. Глибоко вдихнула холодного нічного повітря. Потім розплющила друге око.

Щось тут не так, не правильно. Сьогодні вона мала б стати повноцінною учасницею ковену. Знайшла першу жертву. Відчула фамільяра. Але фамільяр не прийшов, не прийняв її. І жертва видалася надто милою, його хотілося обіймати і голубити, а не здавати відьмам на розправу.

Вона сіла біля нього навколішки, підібгавши ноги під себе. Нахилила голову набік, роздивляючись риси його обличчя у місячному світлі. Торкнулася долонею його щоки. Вона тепла, щетина, що відросла за добу була мякою. Він потерся щокою уві сні об її долоню. Тілом пройшлася тепла хвиля, і, ніби розряд току, вибухнула у скронях. 

Мальва різко відсмикнула руку, заховала її за спину.

— Що за чортівня відбувається? — нахмурила брови, виставила руку перед собою. Розглядала її, наче звинувачувала руку у всьому. — Це все через повний місяць. Точно. 

Мальва підвелась на ноги, розставила руки в сторони, задерла голову догори, дивилась на жовтий круг на темному небі. Місячне холодне світло ковзало по її чорному волоссю, кидало відблиски на гладкі пасма.

Скоро все станеться. Скоро її сила розквітне на повну. Та не сьогодні. Повня триватиме три дні і коли сила наповнить кожний закуток її тіла, місяць стане червоно-кривавим. Так завжди буває, коли вроджена відьма набуває повної сили. Це свідчення того, що темрява її приймає, наповнює по вінця, дарує владу.

З-за лісу долинуло вовче виття. Його підхопили ще кілька десятків голосів, перетворюючи протяжний звук на тривожну мелодію. Перевертні.

Треба попередити своїх посестер-відьом. Вони давно їх шукають. А зараз ідеальний час, щоб здійснити пророцтво.

Під ногами щось заворушилося, Лев перевернувся на бік і вперся лобом в її щиколотку.

— Перевертні це добре, — шепотіла Мальва, — Може й без тебе обійдемося, рудоволосику. То й буде тобі щастя.

Бентежило молоду відьму, що хоче хлопця захистити, зберегти. І тепло, що прокидалося в ній від його дотиків, бентежило. І що кіт муркотів і не прийшов — хвилювало.

Повз блідий місяць промайнула тінь, потім ще одна. Це сестри-відьми вилетіли на своїх мітлах на полювання. У Мальви ще немає своєї мітли. І фамільяра немає. І сила лиш на третину відкрилася. 

Телефон в руці завібрував. Беладона, верховна відьма ковену, сердитим поглядом зиркала з екрану.

— Слухаю, — Мальва відповіла тихо.

— Мальво, де тебе чорти носять? — гарчала верховна відьма, — Полювання почалося. Зараз нам кожна краплина сили потрібна!

Чорт забирай, — мальва сіпнулася, — як можна однією фразою і сказати, що вона потрібна, і що вона нікчемна. Краплина сили. Тьху на вас. Нічого, скоро вже кривавий місяць і сила буде. І не краплина, а ціла купа, в кожній клітині її тіла, в кожній волосині.

Мальва глянула на Лева, що спокійно собі спав на ліжку з чортополоху і навіть не здогадувався, що в цю мить вирішується його доля.

— Ніякі чорти мене не носять, — виправдовувалася молода відьма, — Я шукала підходящу жертву.

— І… — Беладона нагнулася ближче до телефона, — Знайшла?

Мальва знову глянула на рудого хлопця, в тіло знову проникла вібрація, як від котячого муркотіння. Пауза затягнулася, не могла вона ані наважитись і здати його, ані відпустити. Та й брехати верховній відьмі марно, всеодно всю правду відає.

— Байдуже, — гаркнула Беладона, її очі зблиснули червоним світлом, — Ми знайшли зграю перевертнів. Це буде ідеально. І для тебе і для пророцтва. Так що хутко дуй до ковену!