Розділ 4: Відлуння в порожнечі

Ніч огорнула Окріум синьою прохолодою, але Еліас не запалював світильника. Він сидів на підлозі своєї кімнати, вслухаючись у далекі кроки нічної варти, що відбивалися від кам’яних стін. Тільки коли місто остаточно занурилося в тишу, він обережно відсунув фальшиву панель.

Книга вислизнула в його руки, наче жива істота, що прагне волі.

— Ну, покажи мені, хто ти, — прошепотів Еліас. Його пальці тремтіли, коли він торкнувся темної обкладинки.

Цього разу він був готовий. Він не просто чекав на диво — він шукав ключ. Щойно його шкіра торкнулася паперу, кімнатою прокотилася хвиля тепла. Еліас заплющив очі, дозволяючи своїм почуттям — тривозі, цікавості, ледь помітному відчаю — вийти на поверхню.

Сторінки зашелестіли самі собою. Чорнило почало проступати повільно, наче туман, що розсіюється над ранковим морем. Але замість одного образу з’явилися тисячі дрібних, тонких ліній. Вони спліталися у складні візерунки, що нагадували коріння дерев або карту зоряного неба, якого ніколи не бачили мешканці задимленого Окріуму.

Раптом з глибини книги почувся голос. Це був не звук, а радше думка, що відгукнулася в його свідомості:

«Світ не завжди був нерухомим. Він дихав разом із нами».

Еліас відсахнувся, впустивши фоліант на коліна. Родимка біля ока пульсувала від напруги. На сторінці з’явилося зображення двох фігур — чоловіка та жінки, що стояли на вершині скелі. Між їхніми розкритими долонями пульсувала сфера світла, і було зрозуміло, що це світло народжується не з магії, а з їхнього зв'язку, з їхньої спільної волі.

Він почав розуміти. Ця книга не була збіркою знань. Вона була провідником. Вона реагувала на те, що Імператор Шен так старанно намагався стерти: на людську щирість, на резонанс між душами.

Але щось було не так. Коли Еліас спробував перегорнути сторінку далі, він відчув різкий опір. Книга стала важкою, як камінь. На папері проступило лише одне слово, написане грубими, рваними штрихами: «ПОТРІБНІ ІНШІ».

Еліас завмер. Він зрозумів, що його власних почуттів недостатньо, щоб пробудити книгу повністю. Йому потрібні були Джин і Мейлін. Їхня сила, її винахідливість, їхня спільна вірність. Тільки разом вони могли стати ключем до цієї таємниці.

Він закрив книгу і притулився лобом до холодної стіни. Ризик був неймовірним. Якщо він розповість їм — вороття не буде. Він поставить їх під удар каральної системи Імператора. Але водночас він знав: залишатися в цій бездоганно-нерухомій тиші він більше не зможе.

Завтра все зміниться. Він запросить їх до себе. І цього разу він не пересолить рис — він відкриє їм правду.