https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1753522507_90.png
Тріщина в плиті
Дихаю вперше
Я довго жила,
наче під водою —
завмерлою, холодною,
де серце билося глухо,
наче чужим.
Мої легені звикли
до браку повітря,
як очі — до темряви.
Дихання було звичкою,
а не життям.
Та ось —
тріщина в плиті.
Промінь.
Шепіт вітру.
Моя тінь зникає
під сонцем власного "Я".
Я вдихаю.
І вперше
не задихаюсь.
Бо тепер —
дихаю не для когось.
Не попри.
Не всупереч.
А для себе.
Відредаговано: 26.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
