Тріщина в плиті

Голос, що не зламали

Я більше не питаю:

«За що?»

І не шепочу:

«Чому саме я?..»

 

Мій голос —

то не крик.

І не плач.

То — пісня тріщини в плиті,

яка не дала мені впасти всередину.

 

Я не прощала,

але й не мстила.

Я залишила те все —

мов старий шрам,

який більше не болить,

але й не зникає.

 

Мене ламали,

мов гілку навесні.

Та я вкоренилася глибше.

Сильніше.

 

Тепер у мені —

стільки тиші,

що кожен, хто торкнеться,

почує

себе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше