Вони казали:
— Вона трісне.
Її тиша не витримає ще одного удару.
Але я не тріснула.
Я стала каменем.
Сивим, старим —
але тим, що пам’ятає, як плакати.
Я пройшла крізь голоси,
які хотіли мене стерти,
але лишили шрами —
а значить, не знищили.
І тепер
коли тиша заходить знов —
я кажу їй:
Місця вистачить для обох.
Бо я не зламалась.
Я виросла крізь тріщину.
Відредаговано: 26.07.2025