Ковдра не гріє, холод глибокий,
Стіни мовчать, і вони самотні,
В кімнаті ніч, мов безкрайня ріка,
Душа шукає тепло, але марно.
Під подушкою ховаюся тихо,
Ніби там можна сховати біль,
Тиша навколо — як чорна вода,
Вона ковтає все світло життя.
Хочеться кричати, хочеться бігти,
Але губи мовчать, і в серці темрява,
І тільки холодне ліжко пам’ятає,
Як колись була я живою, світлою.
Відредаговано: 26.07.2025