Немов камінь впав мені в груди,
Тяжкий, мов світло загублене,
Дихати важко, серце мовчить —
Світ став сірий, холодний, сумний.
Тиск росте, без слів і без руху,
Немов тінь, що нависла знов,
Я ховаюсь у власній темряві,
Де не чути голосів і болю.
Та навіть камінь важить менше,
Коли серце прагне жити знов,
У тиші шукаю я краплю світла —
Хоч крапля ця — як проблиск любові.
Відредаговано: 26.07.2025