Порожнеча
Я дивлюсь у стіни, мовчазні й холодні,
Нема звуку, лише тиша глибока.
Всередині світ згас, немов у воді,
І дихання втрачає голос свій тихо.
Порожнеча — це мій новий дім,
Де слова втрачають вагу й силу.
Тут лише тінь ходить навколо тінь,
І сум замикає коло колишніх мрій.
Тиша — як камінь, що важить в грудях,
Не крикнути, не вилити біль.
В цій безмовності — вічний страх,
Що серце зупиниться навмання в тілі.
Відредаговано: 26.07.2025