Тріщина в плиті

Розділ «Безмовність (занурення)»

Порожнеча

Я дивлюсь у стіни, мовчазні й холодні,

Нема звуку, лише тиша глибока.

Всередині світ згас, немов у воді,

І дихання втрачає голос свій тихо.

 

Порожнеча — це мій новий дім,

Де слова втрачають вагу й силу.

Тут лише тінь ходить навколо тінь,

І сум замикає коло колишніх мрій.

 

Тиша — як камінь, що важить в грудях,

Не крикнути, не вилити біль.

В цій безмовності — вічний страх,

Що серце зупиниться навмання в тілі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше