Трояндова Залежність

Пролог

Я притиснула його до землі руками й навалилася на нього всією масою свого тіла, щоб він не міг встати. Але всю цю напружену ситуацію перервав його насмішкуватий голос:

 - Невже ти така дурненька? - по його лицю майнула усмішка, та її одразу замінив вираз самовдоволення. - Ну нічого страшного. Тобі повезло, що в тебе є ми.

В темряві цього незнайомого мені місця я могла бачити тільки лукаву посмішку. Але не встигла я й слова вимовити, як ззаді чиясь рука схопила мене та притиснула вогку тканину до обличчя. Очі накрило якимсь невідомим туманом. Він притиснувся до мене своїм тілом і почав щось шептати на вухо, та я його слів уже не чула.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше