8. Про світлі й темні смуги

Для пуха і праха потрібно перевірити порох в порохівниці. Моїм же несподіваним козирем став запис пригоди з Іваничем. Треба ж, щоб так телефон допоміг! Невже світла смуга настає? 

Зібравшись з думками, вмикаю свою основну сімку, набираю Люду. Вона скидає, а через  півгодини заглядає до мене. Махаю рукою, щоб зайшла. Люся пролизає в палату. 

ー Вірунчик. Я тобі передачку склала. Занесу пізніше. Там Павліченко в гніві! 

ー   Що за один? 

ーКирило Іванович! 

ーТяпнув десь літру горілки, то й  колотить його. 

ーМи всі в шоці! На роботі ніколи в такому вигляді не з'являвся! Щось сталося! 

ーСивина в коси, дехто в ребро! До мене чіплявся, то тепер хай начувається! Мені  пощастило, диктофон заглючив сьогодні і дві години моїх причитань записав. П'яну мову Іванича теж! 

Люда глипнула на мене. Такого повороту не чекала! 

ーЛюдо! Я не хочу скандалу, бо трусити будуть всіх! Прошу, донеси внятно, як медсестра лікарю, що в інтересах відділення виписати пацієнтку додому! Якщо тебе не послухає, підключаймо Григорія. Ти ж бачиш, мене несе!  Боюсь до суду з Павліченком! 

ー Боже мій! Точно після корони люди стають злішими! Віро! Заспокойся! Валер'янки? 

ーДавай твого Магне вип'ємо! 

Люська швидко в карманーшась, і заповітні таблеточки с мене на руці. Ням-ням, те що треба! 

Починаю потроху втихомирювати своїх тараканів. Люда, побачивши проблиски адекватності в очах своєї подруги, почала мову:

ー Павліченкоーхороший лікар, масажист. Ніколи такого не викидав, як сьогодні… 

ー На Язву око покласти… Це дійсно виходить за межі логічного! 

ーВірко! Дарма ти так! Ти красива й молода жінка. Бач, я в тридцять два в декрет зібралася. Сестра Григорія, та що в Австралії, ось в сорок три родила першого. То що тобі в тридцять заміж вийти? Тобі й не дасть ніхто стільки! Як дівчинка! Не дивно, що і молодий, і старий на тебе дивляться! 

Останні словаーбомба! Це на Андрія та Кирила натякає. 

ー А коли нормальний подивиться? В твого Григорія немає часом  нежонатого брата? 

Люся сміється, аж за живіт хапається! І є чого! Григорій ー єдиний син в сім'ї, де сім дочок! 

ー О, Павліченко кричить! Біжу! ーзривається Люда. 

ー Не забудь, що я, казала! Запис на таймері в соцмережах, копії в Григорія та в одному секретному місці. В хваленого лікаря час до завтрашнього обіду. Відправте його проспатися!

ー Ох і Віра, ох і Язва!

ーЛюдо!  Бачиш, який неадекват! А якби до тебе поліз?  Чи штовхнув? Чи злякав? Тиーвагітна жінка, а така безпечна! 

ーЯ до людей спокійніше ставлюсь! От і до мене так! Не переживай! 

Вона  махає на прощання ручкою і біжить заспокоювати того хворого! 

Пишу Григорію, щоб завітав до неврології. Раджу жінку забрати до себе у відділення чи оформити лікарняний, бо з таким душевним колективом недалеко до біди! 

Відписуюсь мамі, що я досі в лікарні,  дві тисячі дзвінків  за ранокーявний перебір. Пишу  батькові те саме на всяк випадок, бо хотів  тиждень тому їхати у ванній плитку покласти. 

Ритусі відповідаю, що вона молодчинка!  Її залицяльник розрекламував  наш магазин серед студентів коледжу. Тепер замовлення посипались, потрібно нову партію оформляти! Хоч і клянуть всі ту дистанційну освіту, а я в ній плюси побачила. Дитя і вчиться, і заробляє! Мінусーкомп'ютера багато! Проте зараз все переходить в онлайн. Якби я тільки свого кандидатського статусу трималася та за інститут чіплялася, сиділа би з цим коронавірусом у мамки на шиї! 

У скайпі вісить повідомлення від Лідії Яківни. Пише, що нового зама Криса привела. Якийсь Замойський Євгеній Павлович. 

Щелепа затрусилася і просилася відвиснути на кілометр, але перевід в травматологію в інтереси її хазяйки не входив. Треба ж таке! Мрія дитинства збулась так оригінально! Працювати з "женишком" перспектива, м'яко кажучи, весела. 

Ну, що Замойський, перемию тобі кісточки й на мізки перцю насиплю! 

Якого милого ти сюди припхався? І де ж ти з тою Крисою здибався? 

 Ось і ще одне повідомлення. Сьогодні на засіданні кафедри вирішили підняти питання про зняття мене з посади завідувачки у зв'язку з тривалою відсутністю. Пише, що Замойський свою протеже пробиває на моє місце!

Боже мій! Та я ще перцю не купила, а Женя й Криса мене на шашлик пошматували!

Лідія Іванівна, сімдесяти років бабця-історикиня, п'ятнадцять років віддала інституту, самовіддано працювала над тим, щоб в тих сільських хлопців, які не вчилися в школі, вкласти хоч якісь знання. Казала, хоча інститут приватний, але це навчальний заклад, отже має навчити телепнів бути людьми! Юхимович її, як зіницю ока беріг. Вона де тільки не працювала,  які тільки папіряки не писала, які тільки гранти для інституту не вигравала! На таких кажуть "бой-баба". Бойова, не те слово! Всіх по стійці "Смирно! Порядок кругом! " тримала. Від неї я вчилася у вченому колективі триматися. Бо що я там на тому секонд хенді знала! Там люди ー людьми були, хоч і не вчені. Я думала, що світочі наукиー без трьох хвилин божества. Виявилося, що ніякі вони не надістоти, а дуже схожі в своїй підлоті на Женю Палича. Мені казали колеги зі секонд-складу, що дарма жили рву ради навчання, що всі люди рівні, бо всі мають недоліки. Я, живучи материним розумом, їх переконувала в необхідності вищої освіти й широкого кругозору. Зараз вважаю, що то не є атрибутами справжнього інтелігента й тим паче, людини. Але про це можна в блозі порозпинатися, а зараз треба подумати, як з тими заразами розібратися! Бо ж Яківна хоч і акула, та зуби старі. Вони її правдошукацьку інтелігентну натуру навряд чи триматимуть. Хіба що ради дипломів історикині та політологині. Цікаво  мене ради диплома будуть тримати, чи дадуть підсрачника й котись через поле, через гай, інший інститут шукай? 

Ніколи не бажала жити у великому місті. Від цієї метушні ставало недобре. Люблю тихе маленьке містечко. Аби ще довгими носами містяни не страждали, то був би ідеальний варіант. 

Дурна я була, коли спокусилася на Львів. Добре не розібравшись з роботою, що пропонували, віддала пропоноване місце методиста у заочному відділі рідного коледжу колишній одногрупниці. Львів накрився, а я лишилася без роботи інтелігентної. Шість років  секонд-хенду мені вистачило. Бажала білої праці, а не чорноробочої… Пахала, як віл на секонді, щоб оплатити своє заочне навчання. Так, я покинула коледж, після першого курсу, здала ЗНО й поступила на заочне в Острозьку академію! Оце я псіханула того злочасного Різдва через Замойського! Добре, у нас з Люською саме тоді з'явився Григорій! Щоб наробили тоді шіснадцятилітня і вісімнадцятилітня дурепиーодному Богові відомо!