7. Про самоаналіз, динозаврів та Івановича

Маразм після тижневого спокою поступився місцем не здоровому, але глузду! 

Ввімкнувся внутрішній цензор, язикатий критик і зовсім відірваний від людських стосунків радикал. Вся ця трійця зробила найбільші відкриття століття. Перше, що Віра Анатоліївна втратила всякий сором. ДругеーЯзва закохалася в незнайомця! Після дружнього ай-яй-яй вони розмазюкали мої рожеві мрії по біленькій стіні лікарняної палати. Андрій не приходив, і ніхто не казав, що мною такий-то цікавився! Мною взагалі ніякий мужчина не цікавився, крім сімдесятилітнього завідуючого ковідним відділенням. Але того більше хвилюють мої застужені нерви разом з анемією і вегето-судинною дистонією з церебро-кардіальним проявами! 

Яка ж я дурепа, що вчепився думками в Андрія! Можливо, він і не Андрій зовсім. Найгірше, що мамка та  Люся про нього знають! Перша від Жені, другаー від медсестер з прийомки.  От вже напекли душі, ніби перцю в суп насипали.  І якщо Люся з добрими намірами, то мати як завжди. На такий випадок, я просто вимикаю одну із  карточок… Не хочу розхитувати схвильовану психіку безцільними розмовами. З Григорієм можна було б побалакати, але я свідомо уникаю цього, бо викликати ревнощі у єдиної подруги в мої інтереси не входить. 

 Що ще сказати? Лише в дорамах милий незнайомець перетворюється на давно закоханого в тебе багатія! В житті такий бідний або хитрий юнак шукає багату дівчину чи дочку грошовитих батьків.  

А які мої батьки і яка я? 

Мати все життя пробігала на роботу в трудовий архів, щоб прокормить сім'ю: мене із сестрою, батька й себе. Що ж батько? А так собі по життю: що заробивー те пропив. Дочок  першому зустрічному спихнув би, щоб зайвих ротів здихатися! Це була перша копієчка в скарбничку стародівицького життя. Але Віруся, будучи молодою, наївною й романтичною особою, вірила в доброго чарівного принца. Еге ж! Вимерли ті принци, яко динозаври за шкільним підручником з біології. Один  Григорій  із сімейства мудрозаврів зостався. 

Сучасні чоловіки на динозаврів лиш розмірами  та ричанням схожі, а сили й характеру в них нема. Більше подібні на медуз диванних. Їм би хлібця, м'ясця, пивка й в телефоні голого тіла. 

І не кажіть мені жінусики, що неправда. Можете не махати на мене руками, захищаючи  своїх благовірних! В телефон гляньте, все там видно! Чого воно блокує того гада, руки за спину й винувато дивиться? Правильно. Висновки на лице.

От і мій Естет де? 

Красива я? Так де ти, містер Смаколик? Ти ж повинен бути особливим… Невже ти такий, як більшість?! 

Від думок про нього тілом побігли мурахи. Вкручуюся щільніше в лікарняне покривало. Зігріваю сама себе, хукаючи в замерзлі долоні. Тут доволі прохолодно. 

Ох, як добре стало! Ай, "сам" зігрівся, ай молодець! Ти такий сильний, розумний! Можеш йти по життю без чиєїсь допомоги. Лишилося тільки сльози приборкати. 

Піднімаю руку, щоб їх витерти, аж зі скрипом відкриваються двері. Швидко висушую своє солоне море рукавом нічної сорочки (Люсьєна передала, обожнюю Люсю!) 

ー Добрий день, ー суворо вітається незнайомий чоловік у білому халаті, напевне, лікар. 

ー Добрий, ー набираюся хоробрості й при всьому моєму витріщанню на нього, відповідаю якнайввічливіше. 

Якщо не в скафандрі, значить зійшло просвітлення на голови сих вчених мужів! А може, яка жінка їм клепки вставила! Згадалася моя матір і її таланти. 

ーНу, Ягненко, довго тут вилежуватися будемо? 

Його жартівливо-нахабний тон моя тонка натура сприйняла за образу! 

ー А в ковідного пацієнта є інші варіанти? ーвмикаю захисні реакції організму на чоловічі заморочки. 

ーВи мені нагрубили?ー це чудо ще й ображатися вміє. 

ーНі в якому разі, о дивний відвідуваче у білому халаті! 

ーЯ ーВаш лікуючий, якщо не зрозуміли! 

ー Та невже? А я то думаю, хто мене з м'якенького ліжечка на холодну підлогу поставити хоче! Ваш голос такий грізний, що й мертвий здригнеться! 

Язик мій мені не ворог, але ще та скотина. Як заведеться молотити по комусь, то й пороху не лишиться!

ーТи… Ви… ーдихає грізьбоюー зрозуміло, чого свідомість втратили. Нерви здали. Агресивна й невихована, а  кажуть, що кандидат наук. 

ーЯ, значить, невихована! А ви самі які? Подивіться-но! Без тук-тук до жінки в палату увірвались, не назвались і почали говорити зневажливо! Мій лікар- така Божа кульбаба на ім'я Феофан Васильович. А ви не кульбаба,  а кактус, і явно не Господній! І якщо Ви лікар, то де медсестра? Мені кричати караул, чи самі вийдете? 

Вже надумала репетувати, як Бикова з'явилась. Блиснула на мене своїми очицями, мовляв, чого розійшлася. 

ーВіра Анатоліївна, ми Вас вітаємо. Ковід у Вас не підтвердили. Вас переводять в неврологічне відділення. А це, ーпоказує на чоловікаーКирило Іванович, Ваш новий лікуючий. 

ー Дякую за інформацію. ーвідблискуюсь Люсі, бо треба було попередити якось. 

ー Вибачте за непорозуміння. Я ж не знала про таке,ーвмикаю режим овечки й від болю в спині майже кланяюсь своєму новоспеченому наглядачеві. 

ーОй, що Ви,ーсолодким голосом говорить чоловік. ーВи потихеньку збирайтесь, а переселитися Вам допоможуть Людмила Михайлівна й Валентина Леонтіївна. Вона скоро підійде. 

ー Безмежно вдячна! ー роблю аби як зігнутий реверанс. Бо ж як медом мазати, то так, щоб потім тобі солодше жити було. 

ーВи надзвичайно люб'язні!ーІванич  хмикнув і вийшов, грюкнувши дверима. 

Тут Люсьєна як заірже з того цирку! 

ーВірунчик! Нарешті побачилися! Як добре, що ти здорова! Ну, не ковідна! У  нас в неврології не такі хороми, як тут, але колектив душевний! Ми тебе швидко на рівні ноги поставимо! 

Ох! Від такого душевного молодика, як Іванович, сам втечеш і лікувати не треба! Люді  ж нічого не сказала. На начальника його підлеглому не дзявкай! Скільки треба розказати Люсі, а скільки заховати від неї. Але, як не крути, тихого часу і чергової серії китайського "Брокера" не судилось мені глянути! Пробач, красунчик Ло Юнь Сі. Ти ーпросто цьом-цьом, але розмови з Люсіндою крутіше будь-яких серіалів!