4. Про чоловіків, любов і зелений чай

Куми лишилися переночувати, бо ж говорили до третіх півнів. Люська сьогодні вихідна, Григорійーу відпустці. Ритуся в школу встигне, заняття з восьмої. А як пропустить деньокー нічого страшного. 

Тільки я, як завжди, о шостій продерла очі. По дорозі на кухню пригадала, що мої онлайн-пари в інституті після обіду, а Zoom- група з англійської перенесена на завтра. І чого ще в ліжечку не поніжитися? 

На кухні чекав сюрприз.  Глибоко замислившись, Григорій пив каву. 

ー  Привіт. 

ー Доброго ранку. 

Григорій дивиться на мене якось дивно, а я не можу збагнути, що вчора такого сказала, щоб заслужити той погляд. 

ー В тебе щось сталося? ー серйозно питає він. 

Ох, цей Григорій Миколайович! Не акушер-гінеколог, а справжній знавець жіночих душ! 

ー Так. Сталося. З кумами до ранку базікала про все на світі! 

Григорія не проведеш, жартами прикриваючись. Багато він бачив, багато знає. 

ー Я не про те. 

ー А про що?ーприкидаюсь сонною мушкою, яка вилізла на сонечку погрітися і не розуміє, чому дощ капає. 

ー Ти собі квіти купила… 

ー Ти про це? Я вже казала, сама собі свято зробила.  Ти ж знаєш мою позицію з цього питання. 

ー Так. Однак вчора ти сумно поглядала на ті квіти. Знову мати допікала?

ー Ні, ми з Різдва не говоримо.

ー Ще не помирилися? 

ー  Ні. Вважаю, що вона повинна вибачитись. Ти знаєш сам,  я ніяка не утриманка якогось крутелика, а день і часто ніч працюю, щоб заробити собі на життя… 

ー Знаю.  

ー Чому мені всі тикають тим, що я без чоловіка? Приписують коханців багатих! Часом хочеться все кинути й податися світ за очі. Подалі від цього дурного "треба як у всіх". Чому в своїй країні, серед своїх людей я не можу працювати спокійно, заробляти більше, ніж середньостатистичний український чоловік і  жити в своїй хаті сама? Чому маю когось приводити на все готове? Як ти там кажеш часом: треба своє начиння в святості тримати. От я і не шукаю собі розваг інтимного плану і геморою на м'яке місце! 

Григорій слухає.

 Оце терплячка! Знає мене лиху! Як розійдусь- тримайся цілий Божий світе! 

 ーІноді я піддаюсь думкам, а може знайти якогось старшого чоловіка. ー продовжую спокійніше.ーАле  мого віку мужчини трьох типів: одружені, розведенці й вдівці. 

 Пауза. 

ーГріш, а Гріш? Воно мені треба? Воно того варте? 

Григорій ーчоловік мудрий, з ним, як з духівником поговорити можна. Не осудить ніколи. Як же пощастило Люсі! 

Відсьорбнувши кави, Григорій підняв на мене свої карі очі, заглянув в сині мої, наче в душу, і промовив:

ー Любов не безчинствує, не шукає свого і чужого не забирає. І не в чоловіках чи жінках щастя людині. Не в роботі, хаті, славі чи в самій собі. Хай хоч цілий світ буде біля твоїх ніг, а ти не матимеш Богаー нічого те не варте. Думаю, не заміжжя тобі бракує, а миру з Богом. Я вчора невдало пожартував, пробач мене! Піддався на ті жарти жіночі! 

Я витріщила очі на Миколайовича. Не спати зрання, щоб таке мені сказати! 

ー Я піду себе в порядок приведу…   ー мямлю перше, що спало на думку, бо ось-ось заплачу. 

ー Головне ー порядок в душі навести.  Волосся легче причесати! ー потріпав він мою русяву копицю на голові. 

 Григорій мені як брат. Бажає всього найкращого.  І він правий. Нутром відчуваю. Тільки я до його розуміння світобудови не доросла. 

Плакати перехотілося. 

Всередині розлилася подяка Богові за цю чудову сім'ю та хороших друзів… 

ー Опа!ー погляд впав на  ще одну чашку на столі. ーА це хто в нас п'є зранку зелений чай! Ваша сімейка на нього завжди фукає. 

Якраз на кухню заплив сонний корабель на ім'я Людмила Михайлівна Бикова. Саме він кинув якір біля берегів зеленого чаю. 

Мої таракани почали активно рухатися, намагаючись скласти докупи сей пазл.  Бо любителька м'яса вчора до нього навіть не доторкнулася, бутерброди з соленим лососем наминала Ритуся, хоча її мамця страшне, як упадає за тою рибою. А що ж вона їла? Все перчик, сирок, картопельку м'якеньку, оливки. О, ще фруктами хрумтіла і весь виноград втріскала! Значить, не може жирного і солоного! О, ні! Моя Люсінда! 

ー Люся! Ти захворіла?  ー накинулася я на подругу, картаючи себе подумки за свою вчорашню зацикленість на квітах. ーЩось серйозне? 

Люся вирячила ледь продерті баньки, але мене вже несло вітром моїх переживань. 

ーЩо з тобою? Підшлункова? Печінка? Серце? 

Люся або не може зрозуміти що я її питаю, або включила ігнор. 

ー В тебе рак? ー продовжую бомбити подругу, аж тіпаюся. 

Люсінда втратила дар мови, а я після списку смертельних хвороб нарешті безсило опустилась на стілець, який вчасно підмостив під попу Григорій. 

ー Ти чого розійшлася?  ー почала контрнаступ Люда після десятого ковтка світлозеленої рідиниー З чого ти взяла, що я хвора? І до чого тут цей "список Язви"? 

ー За дурненьку мене маєш? Що це за харчування в тебе стало? А зелений чай, який завжди був гидотою? Думала, ніхто не побачить? ーукріплюю захист своїх здогадок. 

ー Чого ж не бачить ніхто? От Миколайович перший, хто все докумекав! 

 Паразит! І мовчить про таке! Я сама маю рознюхувати! 

 ー Ти, ти… Ти перший, хто мав її на обстеження послати й в лікарню покласти. ー відкриваю другий фронт. 

Миколайович тільки посміхається! 

І що тут смішного? Жінка хвора, а він… 

ー А я і послав її недавно на УЗД. Так, щоб діагноз підтвердити! 

ー Так Люда по-жіночому хвора? 

ー Саме так. Через сім місяців до мене на операцію. 

Так-так. Таракашечки мої, ану без кави думати! Бикови наді мною знущаються! Люся не хвора, це вже ясно. Слава Богу! Але операція? Сім місяців? Миколайович? Гінекологія? 

ー Люся, ти що, вагітна? ー видаю після внутрішнього монологу.

Мої Бикови регочуть аж підлога труситься. До їхнього сміху приєднується Ритуся. Видно, вреднота підслуховувала. 

Оце так новина! А ми вчора про бандури, гетьманів та математику говорили… Старію, розум притупляється.  А може не в розумі діло, а в недосвідченості в сімейних питаннях. Хоч і гляділа я Маргариту, але що там про вагітність та роди знала. Може що знала, то забула. Сестра живе за кордоном. Її перший чоловік не хотів дітей, другий - зі своїм сином прийшов.