Чия коронація?

- Ти з моїм мозком вже кілька годин тільки те й робиш, що еротичні сцени. Скоро пара з вух піде. - каже хлопець.

До речі симпатичний. Навіть красивий - якоюсь хижою екзотичною красою. В житті нічого подібного не бачила. 

- Ти якийсь надто  інтелігентний для Вови. Я тобі трахаю мозок? Так і кажи. - головне не показувати, що він сподобався. Настільки навіть я розбираюся в спілкуванні з усякими там тестостероновими мачо.

- Серйозно, ну скористайся нарешті й своєю думалкою, раз уже вона в тебе є. Тебе що, треба було аж сюди тягти для цього по скалках розбитого мосту? Ми не могли нашвидку або вже як вийде зробити це  ще в салоні?

“Це”- ні, ви таке чули? Так навіть моя ханжа мачуха не говорить!

- Логічно. Ну не буде, то й не буде. Хоч багато хто зараз розчарований, Вово.

- Я не Вова, дістала уже? - ого, яке еротичне у нього гарчання.

- А хто - Сірий Вовк, Жах на Крилах Ночі, Глюк?

-Я - твоя доля і  все таке. Слухай і запам’ятовуй.

І я прослухала, тож і ви тепер слухайте:

Ми спочатку повинні виконати те пророцтво, що наші предки провтикали. І то досить довгий квест. 

Доведеться нам з тобою пробратися в столицю, визволити з підземної темниці Мага. По дорозі відкопати Меча з крові останнього дракона,  тут недалеко, на старому цвинтарі. Потім пройти крізь стрій  крилатих стражів, та ще гидота, краще б парасольку дали замість того меча. Далі -  захопити королівський замок, тут як раз тобі робота - наслати на древні стіни троянди й шипшину. Ну знаєш, “поки Бірнамський ліс не піде на Дунсинанський замок”, тільки не ліс і не піде, а ти принесеш з собою квітку. І ще меча, я б сам поніс, та  він тільки тобі дасться до рук. І з твоїх рук -  принцові.

- Ото щастя - зовсім не зраділа я перспективі виконувати якісь там пророцтва. - Мені все на собі нести, а ти?

- А я тебе на собі повезу, коли треба буде. - вовк чогось кривиться - Тебе тварини й рослини люблять, аж пищать. Особливо овочі від тебе розум втрачають. Хоча вони й так не дуже розумні.

- Ти щось плутаєш. У мене був якось кактус на підвіконні, та й той засох.

- Рослини сохнуть, якщо їх не поливати, як почуття, що не мають… Так про це тобі ще рано. Ти неповнолітня.

- Тільки до завтра.

- От завтра і поговоримо. А зараз просто запам’ятай. Ти маєш владу над рослинами й звірами. На жаль.

Жаль йому, ти диви.

- І все ж -  ти хто?

- Викрадач я. - пояснює, як тупій. - Зовсім не грала?

- Зовсім. Ігроманія - чув про таке? Мої батьки чули. Не можна мені було.

- Що ж, так ще смішніше. - кисло сказав цей шахрай. - Слухай далі. Маг допоможе зв’язати сили зла, Принц у двобої переможе Чорного Володаря й візьме за себе Золоту Процесу - все, як книжка пише. В кінці місії -  гуляння, феєрверки, коронація, все таке. Ну ти шо, навіть фентезі не читала?

- Навіть писала. Тільки одне скажи - то буде наша з тобою коронація, тільки твоя, тільки моя чи ще чиясь?

У хижих очах знов палають червоні вогники.

- Дуже треба? Хочеш - буде твоя. Той новий король, що принесе благодать, справедливість і зростання жирів у маслі ще зовсім не старий, хоч здоров'я того вже нема. Дещо відморозив на засланні в каменоломні. Та голова є, ще варить і корона налізе. А Золота Принцеса за ці роки не помолодшала, куди їй до тебе. Він правда обітницю давав не женитися ні на кому, крім тієї Пенелопи, ,але то тіки поки не відігріє найдорогоцінніше на тронних подушках.

- Та тю на тебе. Я втекла від однієї корони, щоб начепити іншу? Якщо то має бути моя коронація, веди мене додому. Там хоч гаряча вода з крана тече і їжу продають на кожному перехресті. Й ніякі крилаті стражі на голову не гадять.

Вовк, якого звати точно не Вова, щасливо скалиться, показавши  всю свою виставку ідеальних зубів.

Але про еротичну сцену так нічого й не каже. Теж мені, “я твоя доля”.

Нічний вітер несе запахи диму, лісу й небезпеки. Місяць мандруватиме з нами всю ніч. Наша любов така ж химерна, як це пророцтво і така ж невідворотна. Ми вдаряємо по руках  і рушаємо вузькою стежкою вперед - до старого цвинтаря, де закопаний Меч Праведного Гніву.

 Його на зорі часів викували сліпі дварфи  з крові останнього дракона для Принца-Месника. Меч Гніву дасться до рук тільки невинній діві  з трояндою, що ніколи не гнівається. Месник тільки цим мечем може здолати Чорного Володаря. Так написано в Книзі, яку читає Золота Принцеса. 

Хто написав пророчу книгу? Самі здогадайтеся. Рукописи не горять навіть у мачухиному каміні.

Хтось би злився на те, що життя - суцільний спойлер. Або гнівався  на тих, хто мене не пускав сюди стільки років,  чи на предків, що повинні були це все зробити, а не залишати мене сиротою і скидати всю брудну  роботу на  недосвідчену дівчину й вовка-привида.  

Хтось би, але не я - Ружена, дочка княжни й розбійника.

Троянди ніколи не гніваються на долю, вони її самі собі пишуть.