Троянди (низка ронделів)

Зів'ялі

Зів'яли троянди, забуті на лавочці в парку.
У когось не склалось. Так квітів чудових шкода!
Їм вже не зарадить дощу прохолодна вода,
Якою оплакують хмари закоханих сварку.

Вона, мабуть, плаче тепер у якімсь закамарку
Обличчям в подушку. Розпатлана, гнівна й бліда.
Зів'яли троянди, забуті на лавочці в парку.
Коротка судилась красі їх пора золота.

А він заспокоює злість, зазираючи в чарку.
Боїться зізнатись, як тяжко гнітить самота.
І не помічаючи, бо у думках все ще там,
Знов пальцями бгає нервово погаслу цигарку.
Зів'яли троянди, забуті на лавочці в парку.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1990 в Різне
#483 в Поезія

У тексті є: літо, квіти, відчуття швидкоплинності життя

Відредаговано: 16.08.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись