Здається, від спеки немає рятунку у світі,
Бо літо у розпалі, й сонце палюче нещадне.
Знов буйно розквітли на клумбі червоні троянди
Розкішні, яскраві й такі запашні й гордовиті.
Пишаються, жаром липневим по вінця налиті,
Мов келих вином п'янким, красячи полудень страдний.
Здається, від спеки немає рятунку у світі,
Бо літо у розпалі й сонце палюче нещадне.
Та раптом ізвідкись прилинув задирливий вітер.
І горді і пишні червоні красуні принадні
На висохлу землю вже ронять убір свій нарядний,
Мов розсип рубіновий, пилом гарячим укритий.
Здається, від спеки немає рятунку у світі.
Відредаговано: 16.08.2023