Стоїть в трояндах витких альтанка
Жовтогарячих, таких вогнистих,
Немов дівчина в ряснім намисті,
Коралях добрих. Знов на світанку
Сюди приходжу. Покірна бранка
Своєї пам'яті. Десь за містом
Стоїть в трояндах витких альтанка
Жовтогарячих, таких вогнистих.
Слова кохання звучали п'янко.
Вкривала квіти роса перлиста,
Зривалась долі, мов сльози чисті
Зворушень щирих і обіцянок...
Стоїть в трояндах витких альтанка.
Відредаговано: 16.08.2023