Троянди (низка ронделів)

Самотня

Самотня троянда на клумбі пожухлій осінній,
Мов спалах останній прощальний живого тепла
Сестер її ніжних давно уже жовтень здолав.
А ця ще з надією дивиться у небо синє,

Оманливо лагідне. Скоро й ця квітка загине.
Вже й паморозь вкрила пелюстки скоринкою скла.
Самотня троянда на клумбі пожухлій осінній,
Мов спалах останній прощальний живого тепла.

Нестримна спокуса зірвати ту квітку єдину,
Зігріти в долонях, щоб знову вона ожила,
А вдома покласти у келих з богемського скла
На спомин про сум, що в повітрі кружля павутинням.
Самотня троянда на клумбі пожухлій осінній.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1990 в Різне
#483 в Поезія

У тексті є: літо, квіти, відчуття швидкоплинності життя

Відредаговано: 16.08.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись