Білосніжні троянди голівки тендітні схилили,
Від пекучого сонця не в змозі знайти укриття.
Що вдієш, як квітам судилось коротке життя,
Їхня ніжна краса перед жаром безжальним безсила.
Опадають пелюстки, мов крихітні білі вітрила
Нездійсненних надій, що розбились об скелі буття.
Білосніжні троянди голівки тендітні схилили,
Від пекучого сонця не в змозі знайти укриття.
Ні краплини роси, щоб хоч трішечки їх освіжила,
Ані поруху вітру. Пригнічує спека чуття.
І душа мов услід за платками летить в небуття
На невидимих оку підвладних лиш вічності крилах.
Білосніжні троянди голівки тендітні схилили.
Відредаговано: 16.08.2023